| Колись ти жила поряд зі мною,
 | 
| І я був вхід у твій будинок.
 | 
| Я часто бачив себе в твоїх дзеркалах,
 | 
| Я любив грати з твоїм котом.
 | 
| Але час йшов надто швидкою річкою —
 | 
| Ти не стала дружиною, я не став зіркою,
 | 
| Але я часто згадую ті часи,
 | 
| Коли я знав тебе зовсім інший.
 | 
| Ти вірила в те, в що вірити не можна,
 | 
| Але, ти знаєш, тобі це йшло.
 | 
| Ти бачила світло, ти писала вірші
 | 
| Скажи, куди це пішло?
 | 
| Тепер ти стала зовсім чужою,
 | 
| Але твоє число - дев'ять, твій колір - блакитний -
 | 
| Я пам'ятаю все це з тих пір,
 | 
| Коли я знав тебе зовсім інший.
 | 
| Ти пам'ятаєш, ми з тобою говорили про сни,
 | 
| Тепер ти говориш про гроші.
 | 
| Твій рот став жорсткішим, руки — сміливішим,
 | 
| Але світло погас у твоїх очах.
 | 
| Тобі потрібна перепочинок, потрібен спокій,
 | 
| Але на це наплювати тому, хто поруч з тобою.
 | 
| Він дуже милий, але він не знає про тому,
 | 
| Що колись ти була зовсім іншою.
 | 
| Він носить дивні речі в гітарному чохлі.
 | 
| Він украй задоволений собою.
 | 
| І ви проводите день в обговорення того,
 | 
| Хто стоїть за чиєюсь спиною.
 | 
| І ви проводите ніч в очікуванні дня.
 | 
| День прийде і піде, не залишивши сліду.
 | 
| Я дивлюся на вас і згадую про тому,
 | 
| Що я колись знав тебе зовсім інший.
 | 
| Я посиджу поруч з вами, я послухаю джаз
 | 
| І навіть підтримаю розмову.
 | 
| І коли, нарешті, я захочу курити,
 | 
| Ти проженеш мене в коридор.
 | 
| І коли сусіди застукають за стіною,
 | 
| Я подивлюся на годинник, я піду додому,
 | 
| І вдома я побачу сон про ті часи,
 | 
| Коли я знав тебе зовсім інший |