Переклад тексту пісні Les chemins de la liberté - Yves Duteil

Les chemins de la liberté (оригінал)

Il nous a montré le chemin
Qui montait jusqu'à la maison
Dans le brouillard, dans le crachin
On se serait perdu, sinon
Il avait l’air heureux, serein
Et quand on est entré chez lui
La cuisine avait des parfums
Le couvert était déjà mis
Le sourire lui montait du cœur
Son regard avalait nos yeux
Et quelquefois, au fil des heures
Il était grave et silencieux
Tout était vraiment comme avant
Et pourtant rien n'était pareil
Le lendemain, c'était beau temps
Couleurs d’automne et plein soleil
On a marché dans les collines
Et couru dans la boue des champs
En s’accrochant dans les épines
Comme feraient de petits enfants
En venant, j'étais un peu triste
Et le cœur me serrait un peu
Il y a des jours où tout résiste
On a du mal à être heureux
Lui venait de finir sa peine
Où les mois ressemblaient aux années
Il voulait voir couler la Seine
Écouter les oiseaux chanter
Et c’est lui qui sans le savoir
Et c’est lui qui sans s’en douter
M’a fait redécouvrir l’espoir
Les chemins de la liberté
Puis on a repris nos bagages
Avec l’envie de revenir
Remplir nos yeux de son visage
Et nos cœurs de son souvenir
Et c’est lui qui, sans le savoir
Et c’est lui qui, sans s’en douter
M’a fait redécouvrir l’espoir
Les chemins de la liberté

(переклад)

Він показав нам дорогу
Хто їхав додому
В тумані, в дощі
Інакше ми б загубилися
Він виглядав щасливим, спокійним
І коли ми зайшли до нього в будинок
На кухні були запахи
Обкладинка вже була встановлена
Усмішка злетіла з його серця
Його погляд проковтнув наші очі
А іноді минають години
Він був серйозним і тихим
Все було як і раніше
І все-таки нічого не було колишнім
Наступного дня була гарна погода
Кольори осені та повне сонце
Ми гуляли в пагорбах
І біг по багнюці полів
Вчепившись у терни
Як мали б діти
Коли я прийшов, мені було трохи сумно
І серце трохи боліло
Бувають дні, коли все чинить опір
Важко бути щасливим
Він щойно закінчив речення
Де місяці здавалися роками
Він хотів побачити течію Сени
Послухайте, як співають птахи
І це він несвідомо
І це він сам того не підозрюючи
Змусила мене знову знайти надію
Шляхи до Свободи
Потім ми забрали свої сумки
З бажанням повернутися
Наповнюємо наші очі його обличчям
І наші серця його пам'яті
І це він несвідомо
І це він, сам того не підозрюючи
Змусила мене знову знайти надію
Шляхи до Свободи