Переклад тексту пісні Hommages - Yves Duteil

Hommages (оригінал)

Je voudrais rendre hommage ceux qui m’ont fait vivre
En rallumant l’espoir un jour l’horizon
Leur ddier chacun mon me comme un livre
Et leur offrir tous un vers ma faon
Celui qui m’a ouvert le plus grand de ses vins
Pour y noyer ma peine
Celui qui m’a cit les philosophes indiens don’t l’me tait sereine
Celui qui sans jamais prononcer le mot Dieu
M’a fait croire en les hommes
Les deux qui m’ont appris vivre plus heureux
Par l’amour que l’on donne
Celle qui m’a dit un jour que son amour pour moi
Serait toujours le mme
Toi qui redessinais les lignes de ma main pour y glisser la tienne
Celui qui m’enseignait dans ma propre musique, trouver l’harmonie
Celle qui m’a port par del ses blessures
Au sommet de ma vie
Celui qui m’a fait croire aux plus fous de mes rves
En y rvant aussi
Ont clair ma route en apaisant mes doutes et m’ont rendu la vie
Et si j’ai pu franchir les murs de mon silence
C’est grce tous les gens qui m’ont ouvert le cњur
Et fait la courte chelle au sortir de l’enfance
Pour m’aider grandir en force et en bonheur
Et c’est en remontant les douloureux mandres
En revoyant parfois le chemin parcouru
Que j’ai pu mesurer ce qu’il reste apprendre
Effacer les tristesses et tout le temps perdu
Je voulais rendre hommage ceux qui m’ont fait vivre
En rallumant l’espoir un jour dans ma maison
Leur ddier chacun mon me comme un livre
Et leur offrir tous un vers ma faon.

(переклад)

Я хотів би віддати належне тим, хто дав мені життя
Відновивши надію одного дня на горизонті
Присвяти їм свою душу, як книжку
І дай їм усім хробака на моєму шляху
Той, хто відкрив мені найбільше зі своїх вин
Щоб заглушити мій біль
Той, хто цитував мені індійських філософів, чия душа була спокійною
Той, хто ніколи не вимовляє слово Бог
Змусила мене повірити в чоловіків
Двоє, які навчили мене жити щасливіше
Від любові, яку ми даруємо
Та, яка колись сказала мені, що її любить до мене
Завжди було б однаково
Ти, що перемалював лінії моєї руки, щоб просунути свою
Той, хто вчив мене в моїй власній музиці, знайти гармонію
Той, хто виніс мене за межі своїх ран
На вершині мого життя
Той, хто змусив мене повірити в мої найсміливіші мрії
Там теж мріють
Розчистив мені шлях, розвіявши мої сумніви, і повернув мені життя
І якби я міг переступити стіни свого мовчання
Це дякую всім людям, які відкрили моє серце
І зробити коротку драбину з дитинства
Щоб допомогти мені рости в силі та щасті
І це до болячки
Іноді перевіряємо, як далеко ми зайшли
Що я зміг виміряти те, чого ще треба навчитися
Зітріть смуток і весь втрачений час
Я хотів вшанувати тих, хто дав мені життя
Відновивши надію одного дня в моєму домі
Присвяти їм свою душу, як книжку
І дай їм усім хробака на моєму шляху.