Переклад тексту пісні Поезд издалека - Евгений Клячкин

Поезд издалека (оригінал)

Дальний слышится гудок,
рельсы шепчутся о чём-то,
пасажирский, иль товарный
им пока не угадать.
По щеке скользит цветок,
вьётся труженица-пчёлка,
будто до него и верно
не секунды, а года.
Безразличный примем вид
или лучше — беззаботный.
Будто и взаправду поезд —
электричка, товарняк.
Ну проедет, пролетит,
полно врать перед собой-то,
жуй травинку, успокойся,
ты сейчас увидишь знак.
Вот дымок сороковых,
тепловоз пятидесятых,
на подножках на вагонных
по вдвоём и по втроём.
Кто сумел — на боковых,
остальные на висячих,
едем, едем незаконно,
в завтра светлое своё.
Значит поезд вон какой!..
Где там нижняя подножка?
Ну, привет, пацан губастый,
мы прорвёмся, но держись.
Ты упрись в неё ногой,
да всерьез, не понарошке,
незнакомое — опасно,
эта штука парень — жизнь.
Пролистает паровоз пару вёрст,
намотает их на оси колёс,
перепуталось там всё, не сошлось,
натянулось, напряглось, порвалось
и клочками унеслось.
Паровоз…
Так и катится состав,
как мелодия по струнам,
всё что крупно, всё что мелко,
есть и топливо и груз.
Эй, в машине, не устал?
Видишь, и не так уж трудно
вовремя заметить стрелку,
вовремя запрятать грусть.
Вот купейный мой вагон —
до начала целый поезд.
Как-то быстро всё пропето —
даже ахнуть не успел.
Ведь казалось — на роман.
Ну, по крайней мере, — повесть…
Восемь строчек, два куплета —
вот и всё, что было, спел.
Ну зачем цепочку рвать,
многоточие — не точка,
вон полянка, где лежал ты,
мимо окон поплыла.
Непримятая трава:
ни окурка, ни следочка.
И остались, как ни жалко,
лишь ромашка да пчела.

(переклад)

Далекий чується гудок,
рейки шепочуться про щось,
пасажирський, або товарний
їм поки не вгадати.
По щеці ковзає квітка,
в'ється трудівниця-бджілка,
нібито до нього і вірно
не секунди, а року.
Байдужний візьмемо вигляд
або краще — безтурботний.
Неначе і насправді поїзд —
електричка, товарняк.
Ну проїде, пролетить,
повно брехати перед собою,
жуй травинку, заспокойся,
ти зараз побачиш знак.
Ось димок сорокових,
тепловоз п'ятдесятих,
на підніжках на вагонних
по вдвох і по втрьох.
Хто зумів — на бокових,
інші на висячих,
їдемо, їдемо незаконно,
завтра завтра світле своє.
Значить поїзд геть який!
Де там нижня підніжка?
Ну, привіт, пацан губастий,
ми прорвемося, але тримайся.
Ти впрись у неї ногою,
так всерйоз, не навмисно,
незнайоме — небезпечно,
ця штука хлопець — життя.
Погортає паровоз пару верст,
намотає їх на осі коліс,
переплуталося там все, не зійшлося,
натягнулося, напружилося, порвалося
і клочками внеслося.
Паровоз…
Так і котиться склад,
як мелодія по струнам,
все що крупно, все що дрібно,
є і паливо та вантаж.
Гей, у машині, не втомився?
Бачиш, і не так вже й важко
вчасно помітити стрілку,
вчасно заховати смуток.
Ось мій купейний вагон —
до початку цілий поїзд.
Якось швидко все пропете —
навіть ахнути не встиг.
Адже здавалося — на роман.
Ну, принаймні, повість…
Вісім рядків, два куплети
ось і все, що було, заспівав.
Ну навіщо ланцюжок рвати,
крапка — не точка,
Ось галявина, де ти лежав,
повз вікна попливла.
Неприм'яті трави:
ні недокурка, ні слідка.
І залишилися, як ні шкода,
лише ромашка та бджола.