Переклад тексту пісні Романс коломбины - Евгений Клячкин

Романс коломбины (оригінал)

Мой Арлекин чуть-чуть хитрец,
Так мало говорит.
Мой Арлекин чуть-чуть мудрец,
Хотя простак на вид.
Ах, Арлекину моему
Успех и слава ни к чему,
Одна любовь ему нужна,
И я — его жена.
Он разрешит любой вопрос,
Хотя на вид простак,
На самом деле он не прост,
Мой Арлекин — чудак.
Увы, он сложный человек,
Но главная беда,
Что слишком часто смотрит вверх
В последние года.
А в небесах летят, летят,
Летят во все концы,
А в небесах свистят, свистят
Железные птенцы.
И белый свет, железный свист
Я вижу из окна.
Ах, Боже мой, как много птиц,
А жизнь всего одна.
Мой Арлекин чуть-чуть мудрец,
Хотя простак на вид.
— Нам скоро всем придет конец!
-
Вот так он говорит.
Мой Арлекин хитрец, простак,
Привык к любым вещам,
Он что-то ищет в небесах
И плачет по ночам.
Я Коломбина, я жена,
Я езжу вслед за ним.
Свеча в фургоне зажжена,
Нам хорошо одним,
В вечернем небе высоко
Птенцы, и я смотрю.
Но что-то в этом от того,
Чего я не люблю.
Проходят дни, проходят дни
Вдоль городов и сёл,
Мелькают новые огни
И музыка, и сор,
И в этих селах, городах
Я коврик выношу,
И муж мой ходит на руках,
А я опять пляшу.
На всей земле, на всей земле
Не так уж много мест.
Вот Петроград шумит во мгле,
В который раз мы здесь.
Он Арлекина моего
В свою уводит мглу.
Но что-то в этом от того,
Чего я не люблю.
Сожми виски, сожми виски,
Сотри огонь с лица,
Да, что-то в этом от тоски,
Которой нет конца!
Мы в этом мире на столе
Совсем чуть-чуть берём.
Мы едем, едем по земле,
Покуда не умрём.

Романс коломбины (переклад)

Мій Арлекін трохи хитрун,
Так мало каже.
Мій Арлекін трохи мудрець,
Хоча простак на вид.
Ах, Арлекін мій
Успіх і слава ні до чого,
Одне кохання йому потрібне,
І я — його дружина.
Він вирішить будь-яке питання,
Хоча на вигляд простак,
Насправді він непростий,
Мій Арлекін — дивак.
На жаль, він складна людина,
Але головне лихо,
Що дуже часто дивиться вгору
В останні роки.
А в небесах летять, летять,
Летять у всі кінці,
А в небесах свистять, свистять
Залізні пташенята.
І біле світло, залізний свист
Я бачу з вікна.
Ах, Боже мій, як багато птахів,
А життя всього одне.
Мій Арлекін трохи мудрець,
Хоча простак на вид.
— Нам скоро всім прийде кінець!
-
Ось так він говорить.
Мій Арлекін хитрун, простак,
Звик до будь-яких речей,
Він щось шукає в небесах
І плаче по ночами.
ЯКоломбіна, я дружина,
Я їжджу слідом за ним.
Свічка в фургоні запалена,
Нам добре одним,
У вечірньому небі високо
Пташенята, і я дивлюся.
Але щось у цьому від того,
Чого я не люблю.
Минають дні, минають дні
Вздовж міст і селищ,
Миготять нові вогні
І музика, і сор,
І в цих селах, містах
Я килимок виношу,
І чоловік мій ходить на руках,
А я знову танцю.
На всій землі, на всій землі
Не так вже й багато місць.
Ось Петроград шумить у темряві,
Вкотре ми тут.
Він Арлекіна мого
У свою веде імлу.
Але щось у цьому від того,
Чого я не люблю.
Стисни віскі, стисні віскі,
Зітри вогонь з особи,
Так, щось у цьому від туги,
Який немає кінця!
Ми в цьому світі на столі
Зовсім трохи беремо.
Ми їдемо, їдемо по землі,
Поки не помремо.