| вони, як ми з тобою, нероздільні,
|
| а якщо не¦зіллються воєдино,
|
| то бреше слова, а музика права.
|
| Нущо ще так ніжно обійме,
|
| так глибоко на дно душі зазирне,
|
| помане, покличе і не обдурить,
|
| і всі печалі до кінця зрозуміє?
|
| Ах, не шукай ти тріщину в любові,
|
| не перевіряй цеглини на міцність,
|
| а то бо ось трапиться, як навмисне,
|
| зі страху страхи збудуться твої.
|
| А ну ка заглянь долі в очі,
|
| побачиш тільки те, що захочеш.
|
| Від віри до сумніву шлях коротший,
|
| набагато, ох, коротше, ніж тому.
|
| хс.
|
| Ах, не нехай ти ревність на поріг,
|
| вона і ненаситна, і всеядна.
|
| І ти пропав, коли промовив: «Гаразд!
|
| Перевіримо підозри, хоч раз ... »
|
| Сумніви диявол спритний і хитер,
|
| погашене знову палить страждання,
|
| і не намагайся почути виправдання,
|
| вони — поліна в це ж багаття.
|
| Ну не треба, нехай наспів безтурботний
|
| заспокоїть душу і стримає біль.
|
| Страх із любов'ю вони поруч вічно,
|
| значить любиш, якщо так із тобою.
|
| Ах, не діли ти з музикою слова,
|
| ах, не шукай ти тріщину в любові ... |