Переклад тексту пісні Смех - Вера Полозкова

Смех (оригінал)

Каждый из нас - это частный случай музыки и помех
Так что слушай, садись и слушай божий ритмичный смех
Ты лишь герц его, сот, ячейка, то, на что звук разбит
Он таинственный голос чей-то, мерный упрямый бит
Он внутри у тебя стучится, тут, под воротничком
Тут, под горлом, из-под ключицы, если лежать ничком
Стоит капельку подучиться - станешь проводником
Будешь кабель его, антенна, сеть, радиоволна
Чтоб земля была нощно, денно смехом его полна
Как тебя пронижет и прополощет, чтоб забыл себя ощущать,
Чтоб стал гладким, будто каштан, на ощупь, чтобы некуда упрощать
Чтобы пуст был, будто ночная площадь, некого винить и порабощать
Был как старый балкон - усыпан пеплом, листьями и лузгой
Шёл каким-то шипеньем сиплым, был пустынный песок, изгой
А проснёшься любимым сыном, чистый, целый, нагой, другой
Весь в холодном сиянье синем, распускающемся дугой
Сядешь в поезд, поедешь в сити, кошелёк на дне рюкзака
Обнаружишь, что ты носитель незнакомого языка
Поздороваешься - в гортани, будто ржавчина, хрипотца
Эта ямка у кромки рта мне скажет больше всех черт лица
Здравствуй, брат мой по общей тайне, да, я вижу в тебе отца
Здравствуй, брат мой, кто независим от гордыни - тот белый маг
Мы не буквы господних писем, мы держатели для бумаг
Мы не оптика, а оправа, мы сургуч под его печать
Старость - думать, что выбил право наставлять или поучать
Мы динамики, а не звуки, пусть тебя не пугает смерть
Если выучиться разлуке, то нетрудно её суметь
Будь умерен в питье и пище, не стремись осчастливить всех
Мы трансляторы: чем мы чище, тем слышнее господень смех
Мы оттенок его, подробность, блик на красном и золотом
Будем чистыми - он по гроб нас не оставит.
Да и потом
Нет забавней его народца, что зовёт его по часам
Избирает в своем болотце, ждёт инструкции к чудесам
Ходит в Мекку, святит колодцы, ставит певчих по голосам
Слушай, слушай, как он смеется
Над собою смеется сам

(переклад)

Кожен з нас - це окремий випадок музики та перешкод
Так що слухай, сідай і слухай божий ритмічний сміх
Ти лише герц його, сот, осередок, те, на що звук розбитий
Він таємничий голос чийсь, мірний упертий біт
Він усередині в тебе стукає, тут, під комірцем
Тут, під горлом, з-під ключиці, якщо лежати нічком
Варто трохи підучитися - станеш провідником
Будеш кабель його, антена, мережа, радіохвиля
Щоб земля була нічною, вдень сміхом його повна
Як тебе пройде і прополоще, щоб забув себе відчувати,
Щоб став гладким, мов каштан, на дотик, щоб нікуди спрощувати
Щоб порожній був, ніби нічна площа, нема кого звинувачувати і поневоляти
Був як старий балкон - усипаний попелом, листям та лузгою
Ішов якимось сиплем шипінням, був пустельний пісок, ізгой
А прокинешся улюбленим сином, чистий, цілий, голий, інший
Весь у холодному сяйві синьому, що розпускається дугою
Сядеш у поїзд, поїдеш у сіті, гаманець на дні рюкзака
Виявиш, що ти носій незнайомої мови
Привітаєшся - у гортані, наче іржа, хрипотця
Ця ямка біля краю рота мені скаже найбільше рис обличчя
Привіт, брате мій за спільною таємницею, так, я бачу в тобі батька
Привіт, брате мій, хто незалежний від гордині - той білий маг
Ми не літери пани листів, ми власники для паперів
Ми не оптика, а оправа, ми сургуч під його друк
Старість - думати, що вибив право наставляти чи повчати
Ми динаміки, а не звуки, нехай тебе не лякає смерть
Якщо вивчитися розлуці, то неважко її зуміти
Будь помірний у питві та їжі, не намагайся ощасливити всіх
Ми транслятори: чим ми чистіші, тим чутніший пан сміх
Ми відтінок його, подробиця, відблиск на червоному та золотому
Будемо чистими – він по труну нас не залишить.
Та й потім
Немає кумеднішого його народця, що кличе його щогодини
Обирає у своєму болоті, чекає інструкції до чудес
Ходить у Мекку, святить колодязі, ставить співаків за голосами
Слухай, слухай, як він сміється
Над собою сміється сам