| Вона залишила жовту троянду та пляшку з довгим горлом
 | 
| На століку біля мого ліжка
 | 
| З короткою заміткою, що я добре провів час
 | 
| Було написано червоною помадою
 | 
| Цікаво, вона не підписала своє ім’я
 | 
| Якщо це невеликий таємницю, яку вона зберігає
 | 
| Ооо… вона ходить у мому сну
 | 
| Ходити мрії, розмовляти на подушках
 | 
| Вона знову називає моє ім’я
 | 
| День настає. Я не прокидаюся, я сплю
 | 
| Зараз я в голові, я повинен знати, чим закінчиться ця мрія
 | 
| Вона забрала мої нові сонцезахисні окуляри та стару джинсову куртку
 | 
| І вона навіть не потрудилася спитати
 | 
| Можна сказати, що я не бачив її з кінця минулого літа
 | 
| Але щовечора вона повертається
 | 
| Так само, як дим через замкову щілину
 | 
| Вона так тихо прослизає
 | 
| Ооо… вона ходить у мому сну
 | 
| Ходити мрії, розмовляти на подушках
 | 
| Вона знову називає моє ім’я
 | 
| День настає. Я не прокидаюся, я сплю
 | 
| Тепер я в голові, я маю знати, чим закінчиться ця мрія
 | 
| Ооо… між мріями та спогадами тонка грань
 | 
| Я буду втрачати розум, поки вона не повернеться до мене. Ходити мріями, розмовляти про подушку
 | 
| Вона знову називає моє ім’я
 | 
| День настає, я не прокидаюся, я сплю
 | 
| Тепер я в голові, я маю знати, чим закінчиться ця мрія
 | 
| Тепер я в голові, я маю знати, чим закінчиться ця мрія
 | 
| Тепер я в голові, я маю знати, чим закінчиться ця мрія
 | 
| Вона ходить у мому сну
 | 
| Вона ходить у мому сну |