| Вона залишила жовту троянду та пляшку з довгим горлом
|
| На століку біля мого ліжка
|
| З короткою заміткою, що я добре провів час
|
| Було написано червоною помадою
|
| Цікаво, вона не підписала своє ім’я
|
| Якщо це невеликий таємницю, яку вона зберігає
|
| Ооо… вона ходить у мому сну
|
| Ходити мрії, розмовляти на подушках
|
| Вона знову називає моє ім’я
|
| День настає. Я не прокидаюся, я сплю
|
| Зараз я в голові, я повинен знати, чим закінчиться ця мрія
|
| Вона забрала мої нові сонцезахисні окуляри та стару джинсову куртку
|
| І вона навіть не потрудилася спитати
|
| Можна сказати, що я не бачив її з кінця минулого літа
|
| Але щовечора вона повертається
|
| Так само, як дим через замкову щілину
|
| Вона так тихо прослизає
|
| Ооо… вона ходить у мому сну
|
| Ходити мрії, розмовляти на подушках
|
| Вона знову називає моє ім’я
|
| День настає. Я не прокидаюся, я сплю
|
| Тепер я в голові, я маю знати, чим закінчиться ця мрія
|
| Ооо… між мріями та спогадами тонка грань
|
| Я буду втрачати розум, поки вона не повернеться до мене. Ходити мріями, розмовляти про подушку
|
| Вона знову називає моє ім’я
|
| День настає, я не прокидаюся, я сплю
|
| Тепер я в голові, я маю знати, чим закінчиться ця мрія
|
| Тепер я в голові, я маю знати, чим закінчиться ця мрія
|
| Тепер я в голові, я маю знати, чим закінчиться ця мрія
|
| Вона ходить у мому сну
|
| Вона ходить у мому сну |