| У твоїх обіймах ніч пала, не здолає, а ні сон, а ні мла.
|
| Жагою втіхи втомлені тіла, ця історія, як світ стара.
|
| Завмирає все довкруг востаннє і любов вмирає ранком, як від ран.
|
| Не дай вам Боже звідати хоч раз, зрозуміло все без зайвих слів.
|
| Не жалію, що туман між нами ліг, цей туман з невиплаканих сліз.
|
| Чим для тебе, любий мій, були наші ночі, зрозумієш серед злив у обіймах іншої
|
| колись.
|
| А я не благаю ніжності востаннє, не почуєш з уст моїх зітхання.
|
| Мовчання — хрест тяжкий для двох, де легку розіп'яту любов я понесу одна.
|
| Лиш здавалося, що ми одне, промайнемо крізь життя,
|
| І не торкне нас гірка отрута забуття, ця історія, як світ стара.
|
| Завмирає все довкруг востаннє і любов вмирає ранком, як від ран.
|
| А я не благаю ніжності в останнє, не почуєш з уст моїх зітхання. |