| Знову сонце закриває хмари
|
| Знову ми не владні над долею
|
| Не кликала до себе я в гості випадок
|
| Все сталося само собою
|
| Повстречались ми в колі знайомих
|
| Ти напроти за столом сидів
|
| В моє минуле мене не скромно
|
| Повести на цю ніч посмів
|
| Приспів:
|
| Покарані любов'ю, за гіркий слід розлуки
|
| Ті, що зберігають тепло вже чужі руки
|
| Покарані коханням вже чужі губи
|
| За що що не любовю чужі долі губимо,
|
| А в очах все теж ніжність
|
| На губах твоїх все той же мед,
|
| Але немає в будинку більше кімнат суміжних
|
| І Інша на тебе вночі чекає
|
| Ні контактів ми не зберегли
|
| Ні повернули і не зберегли
|
| Чим дихаємо те, що не забули
|
| І іншим віддати ми не змогли
|
| Приспів:
|
| Покарані любов'ю, за гіркий слід розлуки
|
| Ті, що зберігають тепло вже чужі руки
|
| Покарані коханням вже чужі губи
|
| За що не любов'ю чужі долі губимо
|
| Соло.
|
| Приспів:
|
| Покарані любов'ю, за гіркий слід розлуки
|
| Ті, що зберігають тепло вже чужі руки
|
| Покарані коханням вже чужі губи
|
| За що не любов'ю чужі долі губимо
|
| Покарані любов'ю, за гіркий слід розлуки
|
| Ті, що зберігають тепло вже чужі руки
|
| Покарані коханням вже чужі губи
|
| За що не любов'ю чужі долі губимо |