| Я в очі дивлюсь твої сумні, в них не печаль, не гнів — зневіра в те,
|
| що любов моя жива.
|
| Ти, ти обережним бути хотів, боявся почуттів, мені ж несила було їх приховать.
|
| Хай небеса це чують знов, я доведу, що може любов.
|
| Приспів:
|
| Я здолаю гострі терни і вогонь, щоб бути там, де він, торкатись уст його.
|
| Я здолаю, що б там далі не було, наперекір, назло всім сумнівам його,
|
| Йтиму без надії навіть крізь вогонь.
|
| Ні, я не злякаюсь гроз і злив, ні поговорів злих, ані ночей безкраїх мук і
|
| самоти.
|
| Все перетерплю, лише поклич, хоч раз поклич, колись — я не зречусь мети буть
|
| там завжди, де ти.
|
| Хай небеса це чують знов, я доведу, що може любов.
|
| Приспів:
|
| Я здолаю гострі терни і вогонь, щоб бути там, де він, торкатись уст його.
|
| Я здолаю, що б там далі не було, наперекір, назло всім сумнівам його,
|
| Йтиму без надії навіть крізь вогонь.
|
| Йтиму без надії…
|
| Я здолаю гострі терни і вогонь, щоб бути там, де він, торкатись уст його.
|
| Я здолаю, що б там далі не було, наперекір, назло всім сумнівам його,
|
| Йтиму без надії навіть крізь вогонь. |