| Бувають дні, коли я не спілкуюся | 
| і зависла мовчки, як павук зі стелі, | 
| Я спостерігаю за своїм повітряним простором, погрожуючи всьому, що відбувається навколо. | 
| Крутившись навколо термітника думок, | 
| що, жуючи, харчується часом, що минає, | 
| Я точу чекання, дивлюсь і бачу, ти мене бачиш. | 
| У мене бувають сірі дні, коли я не впізнаю себе, | 
| літаючи трохи важким, я забираю все скло, | 
| Я злюся, дзижчу, як підсилювач у параної | 
| і з жалом, просоченим отрутами, | 
| шукає приводу, шукає виправдання, | 
| Я занурюю свої удари й задушую гнів, що кричить. | 
| У несамовиті хвилини нудьги... | 
| У мене бувають сірі дні, коли я не впізнаю себе | 
| літаючи трохи важким, я беру все скло всередині, | 
| Я злюся, дзижчу, як підсилювач у параної | 
| і з жалом, просоченим отрутами, | 
| шукає приводу, шукає виправдання, | 
| Я занурюю свої удари й задушую гнів, що кричить. | 
| У несамовиті хвилини нудьги... | 
| Бувають дні, коли я не спілкуюся | 
| і зависла мовчки, як павук зі стелі, | 
| Я спостерігаю за своїм повітряним простором, погрожуючи всьому, що відбувається навколо. | 
| У несамовиті хвилини нудьги... | 
| У несамовиті хвилини нудьги... |