| Бувають дні, коли я не спілкуюся
|
| і зависла мовчки, як павук зі стелі,
|
| Я спостерігаю за своїм повітряним простором, погрожуючи всьому, що відбувається навколо.
|
| Крутившись навколо термітника думок,
|
| що, жуючи, харчується часом, що минає,
|
| Я точу чекання, дивлюсь і бачу, ти мене бачиш.
|
| У мене бувають сірі дні, коли я не впізнаю себе,
|
| літаючи трохи важким, я забираю все скло,
|
| Я злюся, дзижчу, як підсилювач у параної
|
| і з жалом, просоченим отрутами,
|
| шукає приводу, шукає виправдання,
|
| Я занурюю свої удари й задушую гнів, що кричить.
|
| У несамовиті хвилини нудьги...
|
| У мене бувають сірі дні, коли я не впізнаю себе
|
| літаючи трохи важким, я беру все скло всередині,
|
| Я злюся, дзижчу, як підсилювач у параної
|
| і з жалом, просоченим отрутами,
|
| шукає приводу, шукає виправдання,
|
| Я занурюю свої удари й задушую гнів, що кричить.
|
| У несамовиті хвилини нудьги...
|
| Бувають дні, коли я не спілкуюся
|
| і зависла мовчки, як павук зі стелі,
|
| Я спостерігаю за своїм повітряним простором, погрожуючи всьому, що відбувається навколо.
|
| У несамовиті хвилини нудьги...
|
| У несамовиті хвилини нудьги... |