Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Momenti Di Noia, виконавця - Subsonica. Пісня з альбому Subsonica + Con I Piedi Sul Palco Live, у жанрі Поп
Дата випуску: 31.12.1997
Лейбл звукозапису: EMI Music Italy
Мова пісні: Італійська
Momenti Di Noia(оригінал) |
Ci sono giorni in cui io non interagisco |
e appeso al silenzio, come un ragno al soffitto, |
sorveglio il mio spazio aereo, minacciando tutto ciІ che gira. |
Girando a vuoto un termitaio di pensieri, |
che, masticando, si nutre del tempo che passa, |
affilo la mia attesa, guardo e guardo che mi vedi. |
Ho giorni grigi in cui io non mi riconosco, |
volando un po’pesante, prendo dentro tutti i vetri, |
m’incazzo, ronzando, come un amplificatore in paranoia |
e con un pungiglione, intriso di veleni, |
cercando un pretesto, cercando una scusa, |
affondo i miei colpi e soffoco la rabbia che grida. |
Dentro frenetici momenti di noia… |
Ho giorni grigi in cui io non mi riconosco |
volando un po’pesante prendo dentro tutti i vetri, |
m’incazzo, ronzando, come un amplificatore in paranoia |
e con un pungiglione, intriso di veleni, |
cercando un pretesto, cercando una scusa, |
affondo i miei colpi e soffoco la rabbia che grida. |
Dentro frenetici momenti di noia… |
Ci sono giorni in cui io non interagisco |
e appeso al silenzio, come un ragno al soffitto, |
sorveglio il mio spazio aereo, minacciando tutto ciІ che gira. |
Dentro frenetici momenti di noia… |
Dentro frenetici momenti di noia… |
(переклад) |
Бувають дні, коли я не спілкуюся |
і зависла мовчки, як павук зі стелі, |
Я спостерігаю за своїм повітряним простором, погрожуючи всьому, що відбувається навколо. |
Крутившись навколо термітника думок, |
що, жуючи, харчується часом, що минає, |
Я точу чекання, дивлюсь і бачу, ти мене бачиш. |
У мене бувають сірі дні, коли я не впізнаю себе, |
літаючи трохи важким, я забираю все скло, |
Я злюся, дзижчу, як підсилювач у параної |
і з жалом, просоченим отрутами, |
шукає приводу, шукає виправдання, |
Я занурюю свої удари й задушую гнів, що кричить. |
У несамовиті хвилини нудьги... |
У мене бувають сірі дні, коли я не впізнаю себе |
літаючи трохи важким, я беру все скло всередині, |
Я злюся, дзижчу, як підсилювач у параної |
і з жалом, просоченим отрутами, |
шукає приводу, шукає виправдання, |
Я занурюю свої удари й задушую гнів, що кричить. |
У несамовиті хвилини нудьги... |
Бувають дні, коли я не спілкуюся |
і зависла мовчки, як павук зі стелі, |
Я спостерігаю за своїм повітряним простором, погрожуючи всьому, що відбувається навколо. |
У несамовиті хвилини нудьги... |
У несамовиті хвилини нудьги... |