| Високо вгорі крізь завіси хмар я знову дивлюся на тебе
|
| Ти, як завжди, прекрасна в такому світлі
|
| Про вас сором і невігластво чіпляються, як саван
|
| Але я не можу дочекатися, щоб бути з вами сьогодні ввечері
|
| Зараз поруч з вами не ходять ангели
|
| Жоден герої не тримає вас за руки
|
| Ваше серце було розбите, але ваш розум все ще вільний
|
| А внизу піді мною ти чекаєш, усміхаючись, як привид
|
| Відкрий мені своє брудне серце
|
| У твої обійми так давно в невинності й страху
|
| Я просив у вас твої мрії, щоб зробити мене мудрим
|
| Як жриця, як повія, ти взяв мене за руку
|
| І показав мені всі ваші таємниці та брехню
|
| Але скрізь, куди б я не пішов, я все ще відлуння тебе
|
| Ваші золоті вулиці, яких ніхто ніколи не бачить
|
| І все, що я прошу — це востаннє
|
| Поки не минув мій час
|
| Відкрий мені своє брудне серце
|
| Божевільні собаки та мільйонери вдихнули вам у очі
|
| Їхні ритуали брудні й такі м’які
|
| Вони шепочуть свої банальності
|
| Вони залицяються і протегують
|
| Як мало розуміють усі твої залицяльники
|
| Вони намагаються одягнути вас у когось молодшого та більш вільного
|
| Смішно, вони намагаються змусити вас виглядати
|
| Коли те, що ти є, ідеально, а мені не потрібно більше цього
|
| Відкрий мені своє брудне серце
|
| Відкрий мені своє брудне серце |