Переклад тексту пісні Сверху - Руставели

Сверху (оригінал)

«Сжигай мосты, туши костёр,
Ломай всё то, что строилось годами!»
«Пляши вприсядку, пой сорванными связками
И попади в бой и в унисон бешенными плясками!»
«Схватись за душу крепко: обеими руками
И оттяни её сильней, на всю длину конечностей,
и рухни мясом обрыхлевшим на листик мечт,
Написанных затупленным карандашом.»
Они смеются, плачут и скрывают зависти нелепые,
но страшные моменты, как тот зайчонок, что бежит только вперёд,
Когда от фар убийц бухих, один лишь свет ему дорога,
Ведущая во тьму всю эту странную картину, ведь мы инны…
Она кричит мне, что я чист,
Но грязь нутра не очищается словесным душем.
Потёмки вынуждают зажигать свечу над этой, столь родной, став, ложкой.
Красиво плачем и надменно ждём удачи.
Теряем главное, а после платим внутренностями
И не просим сдачи.
Она бежит, эта дорога, вперед или назад.
«Какая на х*й разница,
когда в глазах одна, и та, бл*дь, странница?»
Здесь в переходах подземельных сломаны все лампы
И остановки пахнут похотью и терпким запахом дешевых духов.
«Ты убежишь, ты думаешь?
Хотелось бы!»
«Хотя, причём здесь ты?»
Ведь жизнь, вообще всегда для всех продумана
Товарищем оттуда, сверху.

Сверху (переклад)

«Спалюй мости, туши багаття,
Ломай все те, що будувалося роками!
«Пляши навприсядки, співай зірваними зв'язками
І потрапи в бій і в унісон скаженими танцями!»
«Схопись за душу міцно: обома руками
І відтягни її сильніше, на всю довжину кінцівок,
і рухни м'ясом обрихлілим на лист мрій,
Написаних затупленим олівцем.
Вони сміються, плачуть і приховують заздрощі безглузді,
але страшні моменти, як те зайченя, що біжить тільки вперед,
Коли від фар вбивць бухих, тільки світло йому дорога,
Ведуча до темряви всю цю дивну картину, адже ми інні…
Вона кричить мені, що я чистий,
Але бруд нутра не очищується словесним душем.
Потьомки змушують запалювати свічку над цією, такою рідною, ставши, ложкою.
Гарно плачемо і гордо чекаємо удачі.
Втрачаємо головне, а після платимо нутрощами
І не просимо здачі.
Вона біжить, ця дорога, уперед чи назад.
«Яка на х*й різниця,
коли в очах одна, і та, блід, мандрівниця?»
Тут у переходах підземельних зламані всі лампи
І зупинки пахнуть хтивістю і терпким запахом дешевих парфумів.
«Ти втечеш, ти думаєш?
Хотілося б!"
«Хоча, до чого тут ти?»
Адже життя взагалі для всіх продумане
Товаришем звідти, згори.