Переклад тексту пісні Живи - Проект Увечье

Живи (оригінал)

Оу, я не святой, верный клятве всё той, подобна мечу
Что прямой и простой, ха
Ну-ка постой под мостом, где сварили на улицах
Злобы настрой, нам оформят по сто, пусть не любит Восток
И Запада злоба пустила в рубиновом сердце росток
Мы засядем за стол, запасаясь пером и тетрадным листом
Ещё вставим пистон этой мрачной весной
Вызвав дрожь и озноб, пусть не помнит позор
Севший в кресло вождя потрясая вольготно казной
Я спою вам без нот, поразив новизною, узнаю в мороз или зной
Почему слёзы льют ветераны без ног, коротая часы на Сенной
Я бесплотный фантом, город фоном на фото, феномен ли он
Где виновен один, а другого мечтаний предел — пресловутый айфон
Для кого ксенофоб, потому что не верю
В попытки связать меня задним числом
С тем кто делал мне зло, провожая глазами лучи
Что подарит нам всем горизонт, и до самых низов
Проникнув в головы нарков на хламе
Переплавим страх в душевном пламени, действуй лишь правильно
Дело не в славе тут, судьба-злодейка занесла ведь
И я врядли стану славить тех кто возжелали зла мне
Мимо овощей, пропивших души и впитавших подлость
Норма жизни — рабская покорность, голову покоцать
Могут лишь за то, что не забыл ты что такое гордость
И не позволяет возлюбить зверьё внутренний кодекс
Что вразрез с УК, морды акабов так лоснятся, тошно
Делай то что должно, и пусть падаль доедают коршуны
Кто там решил что вправе указать нам всем что можно,
Но груз моих мыслей врядли смог бы миновать таможню
Значит надо так, и мы на правильном пути, смотри
Блеск витрин не застилает разум поколенью игрек
И среди фальшивых лозунгов и сетевых интриг
Обнаружим тех, кого не привлекают эти игры

Живи (переклад)

Оу, я не святий, вірний клятві всієї тієї, подібна до меча
Що прямий і простий, ха
Ану постій під мостом, де зварили на вулицях
Злий настрій, нам оформлять по сто, нехай не любить Схід
І Заходу злість пустила в рубиновому серці паросток
Ми засідемо за стіл, запасаючись пером і зошитним листом.
Ще вставимо пістон цієї похмурої весни
Викликавши тремтіння і озноб, нехай не пам'ятає ганьбу
Той, хто сів у крісло вождя, трясучи вольно скарбницею.
Я заспіваю вам без нот, вразивши новизною, дізнаюся в мороз чи спеку
Чому сльози ллють ветерани без ніг, коротаючи годинник на Сінний
Я безплотний фантом, місто фоном на фото, феномен або він
Де винен один, а другого мрій межа — горезвісний айфон
Для кого ксенофоб, бо не вірю
У спроби зв'язати мене заднім числом
З тим хто робив мені зло, проводжаючи очима промені
Що подарує нам усім горизонт, і до самих низів
Проникнувши в голови нарков на хламі
Переплавимо страх у душевному полум'ї, дій лише правильно
Справа не в славі тут, доля-лиходійка занесла адже
І я врядли стану славити тих хто захотіли зла мені
Повз овочі, що пропили душі і вбрали підлість
Норма життя — рабська покірність, голову покотити
Можуть лише за те, що не забув ти що таке гордість
І не дозволяє полюбити звірину внутрішній кодекс
Що врозріз з КК, морди акабів так лисніють, нудно
Роби те що повинно, і нехай падаль доїдають шуліки
Хто там вирішив, що має право вказати нам усім, що можна,
Але вантаж моїх думок навряд зміг би обминути митницю
Значить треба так, і ми на правильному шляху, дивись
Блиск вітрин не застеляє розум поколенню ігор
І серед фальшивих гасел та мережевих інтриг
Виявимо тих, кого не приваблюють ці ігри