Переклад тексту пісні Беловодье - Проект Увечье

Беловодье (оригінал)

Предание из уст в уста, от старцев усталых
Молодым и статным, а раз так — мы род, а не стадо
Любим и грустим, когда гостим вдали.
С чего устали?
С лязга стали.
беда нагрянет с кочевников стаей
На защиту каждый встанет, и в ночи хлопнет ставень
Дикий печенег или тевтонский рыцарь с крестами
Злоба выкипит, в крови пульсируя, в реве ристалищ
Тут дозорные сжали клинки и в стременах привстали
Мотив навязчиво пристанет, заставит представить
Как откроются тайные тропы, и взгляду предстанет
Озеро, на дне которого, в водной толще кристальной
Чудный град блистает, посторонним говорить не стали
Коли он для глаз чужих потерян.
Рвемся к неба тверди
Через тьму и тернии, а мед оставлял привкус терпкий
На губах, и все уйдем однажды в заповедный терем
Ну, а боль и пролитую кровь мы за победу стерпим
Сквозь века в холодную Сибирь скрипят оси обозов
И ладьи уходят за моря, тут заря и морозы
Ты не зря боролся, этот край, что дарован был россам
Не порос быльем, как не секли его невзгоды розгой
И ты цени единородство, всю цепь поколений
Тех, кто ради нас когда-то брел там в крови по колени
Жизни покалечив, память вечная, в тихих аллеях
Они спят, их слаще пуховых перин земля лелеет
Мы все уйдем за окоем, сбросив плоти оковы
Только эхом отзвуки боев в полутемном алькове
И я знаю, что подарит счастье, подобно подкове
Знание, что древо поколений не снесли под корень
Непокорен дух, ни смерть, ни горе не задержат — видишь
Все опять проснется по весне, устлав цветами вишен
Путь до Беловодья — красной нитью он на сердце вышит
Ради всех, кто выжил, я считаю это благом высшим
Однажды грозы отгремят, и, сосчитав потери
Разведем костры, сложим мечи и, ослабив поводья
Мир бренной материи покинем, войдя в светлый терем
Для забот потеряны — мы встретимся у Беловодья
Однажды грозы отгремят, и, сосчитав потери
Разведем костры, сложим мечи и, ослабив поводья
Мир бренной материи покинем, войдя в светлый терем
Для забот потеряны — мы встретимся у Беловодья
Однажды грозы отгремят, и, сосчитав потери
Разведем костры, сложим мечи и, ослабив поводья
Мир бренной материи покинем, войдя в светлый терем
Для забот потеряны — мы встретимся у Беловодья

(переклад)

Переказ із вуст у вуста, від старців втомлених
Молодим і статнім, а раз так — ми рід, а не стадо
Любимо і сумним, коли гостимо вдалині.
Чого втомилися?
З брязкоту стали.
біда нагряне з кочівників зграєю
На захист кожен встане, і вночі лясне віконниця
Дикий печеніг або тевтонський лицар з хрестами
Злість википить, у крові пульсуючи, в реві ристалищ
Тут дозорні стиснули клинки і в стременах підвелися
Мотив нав'язливо причепиться, змусить уявити
Як відкриються таємні стежки, і почнеться
Озеро, на дні якого, у водній товщі кришталевої
Чудовий град блищить, стороннім говорити не стали
Коли він для очей чужих втрачено.
Рвемося до неба тверди
Через темряву і терни, а мед залишав присмак терпкий
На губах, і все підемо одного разу в заповідний терем
Ну, а біль і пролиту кров ми за перемогу стерпимо
Крізь століття в холодну Сибір скриплять осі обозів
І човни йдуть за моря, тут зоря і морози
Ти недаремно боровся, цей край, що дарований був росам
Не порос колишнім, як не сікли його негаразди різкою
І ти ціні єдинородність, весь ланцюг поколінь
Тих, хто заради нас колись брів там у крові по коліна
Життя покалічено, пам'ять вічна, в тихих алеях
Вони сплять, їх солодша пухових перин земля плекає
Ми все підемо за оком, скинувши плоті пута
Тільки луною відгомони боїв у полутемному алькові
І я знаю, що подарує щастя, подібно до підкови
Знання, що дерево поколінь не знесли під корінь
Непокірний дух, ні смерть, ні горе не затримають — бачиш
Все знову прокинеться весною, встелнувши квітами вишень
Шлях до Біловоддя — червоною ниткою він на серце вишитий
Заради всіх, хто вижив, я вважаю це благом вищим
Якось грози відгримлять, і, порахувавши втрати
Розведемо багаття, складемо мечі і, послабивши поводи
Світ тлінної матерії покинемо, увійшовши в світлий терем
Для турбот втрачені — ми зустрінемося в Біловоддя
Якось грози відгримлять, і, порахувавши втрати
Розведемо багаття, складемо мечі і, послабивши поводи
Світ тлінної матерії покинемо, увійшовши в світлий терем
Для турбот втрачені — ми зустрінемося в Біловоддя
Якось грози відгримлять, і, порахувавши втрати
Розведемо багаття, складемо мечі і, послабивши поводи
Світ тлінної матерії покинемо, увійшовши в світлий терем
Для турбот втрачені — ми зустрінемося в Біловоддя