| Знаєш, я так боюся, що ми просто не зустрінемося.
|
| Витру з лиця солону смуток і вдаю, що мені просто так весело.
|
| Знаєш, я так боюся, що наші руки просто розчепляться.
|
| Знаєш, я так боюся, що ми змінимося, але окремо.
|
| Я ніколи, ніколи не скажу тобі,
|
| Як же я боюсь! |
| Як же я боюсь
|
| Кожною рваною раною,
|
| Біжу швидше і живіше стаю.
|
| Адже найстрашніше для мене, як не дивно,
|
| У двох океанах ясних очей твоїх тонути.
|
| Як же я боюсь!
|
| Страшно, якщо Батьківщина-мати п'яною мачухою гавкає з узбіччя.
|
| Палицею махає в'язниця, бути душі скаліченою дочірня.
|
| Що ми робитимемо, коли гордовитий мент нам підкине наркотики?
|
| Нас так просто ламати – ми слухняні тендітні гвинтики.
|
| Я ніколи, ніколи не скажу тобі,
|
| Як же я боюсь! |
| Як же я боюсь
|
| Кожною рваною раною,
|
| Біжу швидше і живіше стаю.
|
| Адже найстрашніше для мене, як не дивно,
|
| У двох океанах ясних очей твоїх тонути.
|
| Як же я боюсь!
|
| Страшно розуміти, що ми так нічого й не бачили.
|
| Пісні – просто слова, самообман, фантазії, вигадки.
|
| Страшно, що настане той день, коли помруть наші батьки.
|
| Це зводить з розуму, адже, по правді, ми так і не виросли.
|
| Я ніколи, ніколи не скажу тобі,
|
| Як же я боюсь! |
| Як же я боюсь
|
| Кожною рваною раною,
|
| Біжу швидше і живіше стаю.
|
| Адже найстрашніше для мене, як не дивно,
|
| У двох океанах ясних очей твоїх тонути.
|
| Як же я боюсь! |