Переклад тексту пісні Song of the Ancient - Paramaecium

Song of the Ancient (оригінал)

The song I perceive as I wander through the woods through the
Dim light of dawn, lilts as it?
S carried on soft shifting winds
Through the stillness of this early morn
«Upon the hill, east of the woods, the old man stood rapt in
Thought;
gazing, contemplative and lost in himself.
His old hands
Fingers long and thin, but rugged, grasped the wooden staff.
It
Was familiar in his hand;
crooked yet strong.
How many times?
How often had he before this stood on this very place, lost within
Himself;
rapt in reflection?
A light breeze swelled about him
Ruffling his hair and wisps of beard, grey with age and wisdom of
Years.
He had seen much, experienced much and known friends
In the Hidden Lands.
But that was before;
before the Fall
Glancing downward, a sea of activity, the forest teeming with life
And lives.
But lives are merely a doorway wherethrough can be
Expressed the nature of the Ancient;
the one who abides within
The Hidden Lands.
The old man thinks 'i am become not what
Was intended but through intent am become.
' And so, in servitude
To human heart, he made forfeit that which was his;
the intangible
For the tangible, the imperishable for the mortal.
«By now I am intoxicated by the surreality of the tale, viewing
Myself in the old man, and at last it dawns and I realise the very
Nature of mankind, and of myself, and I lay down to cry
«In his youth, the Old man wielded the Garensword, but not now
And yet, the legend holds that one day, Man shall wield the
Two-edged blade once more to the conquest of nations and
Strongholds and powers beyond this realm.
«I raise my eyes as the song comes to an end and a stranger
Approaches as though she’s a friend.
Extending her hand I accept
It and rise.
Standing, she looks into my eyes.
«De-nyl, we have a
Long way to go.
There is so much, too much, that I have to show you.
««If the truth is what you seek, it is only with the Ancient whose
Face is never seen.
He remains within the Hidden Lands and may
Only be reached with the Garensword in hand.
Let us depart from this place.
«I was relieved to learn that I would not be alone in my quest.
For
That day, Destiny became my guide.
I released my falcon, the bird
Soaring high and free above the forest canopy.
And yet there
Remained within my heart the lingering memory of that tragic Fall;
The wretched nature of mankind and of myself.
Am I who I think I am?
Am I even alive?

Song of the Ancient (переклад)

Пісня, яку я сприймаю, коли блукаю лісом
Тьмяне світло світанку, як світить?
S несуться м’якими змінними вітрами
Крізь тишу сього раннього ранку
«На пагорбі, на схід від лісу, старий стояв захоплений
Думка;
споглядаючий, споглядаючий і втрачений у самому собі.
Його старі руки
Довгі й тонкі, але грубі пальці схопили дерев’яний жезл.
Це
Був знайомий у його руці;
кривий, але міцний.
Скільки разів?
Як часто він до цього стояв на самому цьому місці, загублений всередині
Сам;
захоплений роздумом?
Легкий вітерець надув навколо нього
скуйовджує волосся та клочки бороди, посивілі від віку й мудрості
Роки.
Він багато бачив, багато пережив і знав друзів
У прихованих землях.
Але це було раніше;
перед падінням
Погляд вниз, море діяльності, ліс кишить життям
І живе.
Але життя – це лише двері, через які можна пройти
Висловив природу Стародавнього;
той, хто перебуває всередині
Приховані землі.
Старий думає: «Я став не ким».
Був задуманий, але через намір я стаю.
І так, у служінні
Для людського серця він втратив те, що було його;
нематеріальний
Для матеріального, нетлінного для смертного.
«Зараз я п’яний від сюрреальності казки, перегляду
Я в старому, і нарешті світає, і я усвідомлюю саме те
Природа людства, і я самого себе, і я лягаю плакати
«У юності Старий орудував гаренським мечем, але не зараз
І все ж, легенда стверджує, що одного разу людина буде володіти цим
Двосічний лезо ще раз до підкорення націй і
Оплоти та сили за межами цієї сфери.
«Я піднімаю очі, коли пісня закінчується і незнайомець
Підходить, як хоча вона подруга.
Я приймаю простягання її руки
Воно і підніметься.
Стоячи, вона дивиться мені в очі.
«Ді-ніл, у нас є
Довгий шлях.
Є стільки багато, що я му показати вам.
«Якщо правда — те, що ви шукаєте, це лише у Стародавнього, чия
Обличчя ніколи не видно.
Він залишається в Прихованих землях і може
Досягнути вас лише з гаренським мечом у руці.
Давайте підемо з цього місця.
«Я з полегшенням довідався, що не буду самотнім у своєму пошуку.
Для
Того дня Доля стала моїм провідником.
Я випустив свого сокола, птаха
Високо й вільно ширяє над пологом лісу.
І все ж там
Залишився в моєму серці спогад про те трагічне падіння;
Жалюгідна природа людства і мене самого.
Я ким, як я себе вважаю?
Я взагалі живий?