Переклад тексту пісні Сквозь печаль... - Многоточие

Сквозь печаль... (оригінал)

Cквозь печаль...
Сколько раз в душе моей рождался тихий вопрос: -
"Ну неужели всё напрасно, неужели жизнь наперекос идёт?".
Новый день сменяет новая ночь, я закрываю глаза, из дня сваливая прочь.
И в этом странном кругу себя найти не могу,
Катаю строки, словно проволоку из души вью.
Какую жизнь мне выбрать дальше, если это возможно?
Нужно ли дарить музыку тем, кому она не нужна?
Тогда какого рожна вся эта лажа,
Если все живые души теперь наглухо продажные:
Бумажная любовь, отравленная кровь,
Ни грамма мысли в головах кроме остатков драговых снов.
До людей пытаюсь довести свои доводы,
Чтоб любить меня и ненавидеть было больше поводов.
Сквозь тёмные очки злобы невидно глаз,
Сквозь белые страницы истории не видно нас.
Сквозь печаль я коротаю свои дни,
То и дело спотыкаясь, натыкаясь на сожжённые мосты,
И пусть любая беда меня сбивает с пути,
Я всё равно буду идти ведь надо дойти
Сквозь печали я живу и так же дальше буду жить.
Сквозь печаль свою пройду, оставив золотую нить
И в искушении эмоций её не задавить,
В тех золотых мгновениях я начал творить.
По малолетке конкретно цепляли нас за конфетки,
Когда закончились слёзы я понял выросли детки.
Через тернии к звёздам все ломанулись вперёд,
А я услышал слова мамы, говорящей мне стоп:
"Остановись тебя затащит - это игра,
Остановись пока не поздно - слышишь меня?".
Но мама дело не в этом - правосудия нету,
Судьбу свою не изменить, спокойно не умею жить,
Поэтому свою печаль оставлю я в своей душе.
Она с малых лет загадкою сидит во мне
И каждый божий день её укладываю спать,
А утром вдохновение в дверях (тук-тук) - пора вставать…
Сквозь печаль я коротаю свои дни,
то и дело спотыкаюсь, натыкаюсь на зажжённые мосты,
и пусть любая беда меня сбивает с пути
я всё равно буду идти, ведь надо дойти
Не замечая боли сквозь печаль иду навстречу ветру,
Жизнь воспринимая строго лишь по своему спектру,
Смеюсь и плачу, водярой пиво лачу, знаю чего значу, не хуячу кукарачу .
Мне грустно видеть слёзы в глазах моих парней,
Теряющих надежду на жизнь, в циклах пьяных дней -
Налей, напарь да раскумарь - вот весь сценарий.
Ты говоришь - я всё придумал - иди домой, онаний!
Знай - я тот кто я есть, иду своей дорогой,
Не трогай, бой получишь по еблу ногой,
Подумай головой чем пахнут рожи в телевизоре:
Продажные политики в дуэте с рэп-жопа-лизами.
Хотите денег?
- плывите на другой берег!
Здесь Руставели (Ха-ха!!) шизоидный холерик,
С моими братьями бреду в неведомую даль,
Сталь словом пробивая - несу смысл сквозь печаль...

(переклад)

Крізь сум...
Скільки разів у душі моїй народжувалося тихе запитання: -
"Ну невже все марно, невже життя навперейми йде?".
Новий день змінює нова ніч, я заплющую очі, з дня звалюючи геть.
І в цьому дивному колі себе знайти не можу,
Катаю рядки, наче дріт із душі в'ю.
Яке життя мені вибрати далі, якщо це можливо?
Чи потрібно дарувати музику тим, кому вона не потрібна?
Тоді якого рожна вся ця лажа,
Якщо всі живі душі тепер наглухо продажні:
Паперове кохання, отруєна кров,
Ні грама думки в головах, крім залишків дорогоцінних снів.
До людей намагаюся довести свої аргументи,
Щоб любити мене і ненавидіти, було більше приводів.
Крізь темні окуляри злості не видно очей,
Крізь білі сторінки історії нас не видно.
Крізь смуток я бавлю свої дні,
Раз у раз спотикаючись, натикаючись на спалені мости,
І нехай будь-яка біда мене збиває зі шляху,
Я все одно йтиму ж треба дійти
Крізь печалі я живу і так само далі житиму.
Крізь сум свою пройду, залишивши золоту нитку
І в спокусі емоцій її не задавити,
У тих золотих миттєвостях я почав творити.
Малолітком безпосередньо чіпляли нас за цукерки,
Коли скінчилися сльози я зрозумів виросли дітки.
Через терни до зірок всі ламанулись вперед,
А я почув слова мами, що каже мені стоп:
"Зупинися тебе затягне - це гра,
Зупинися поки не пізно – чуєш мене?
Але мама справа не в цьому - правосуддя нема,
Долю свою не змінити, спокійно не вмію жити,
Тому свою смуток залишу я у своїй душі.
Вона змалку загадкою сидить у мені
І кожен божий день її укладаю спати,
А вранці натхнення у дверях (тук-тук) - настав час вставати…
Крізь смуток я бавлю свої дні,
раз у раз спотикаюся, натикаюся на запалені мости,
і нехай будь-яка біда мене збиває зі шляху
я все одно буду йти, адже треба дійти
Не помічаючи болю крізь сум іду назустріч вітру,
Життя сприймаючи лише за своїм спектром,
Сміюся і плачу, водяною пиво лачу, знаю чого значу, не хуячу кукарачу.
Мені сумно бачити сльози в очах моїх хлопців,
Ті, що втрачають надію на життя, у циклах п'яних днів.
Налий, напар та розкумар - ось весь сценарій.
Ти говориш – я все придумав – йди додому, вонань!
Знай - я той хто я є, йду своєю дорогою,
Не чіпай, бій отримаєш по еблу ногою,
Подумай головою чим пахнуть пики в телевізорі:
Продажні політики у дуеті з реп-жопа-лізами.
Бажаєте грошей?
– пливіть на інший берег!
Тут Руставелі (Ха-ха!!) шизоїдний холерик,
З моїми братами бреду в невідому далечінь,
Сталь словом пробиваючи - несу сенс крізь сум...