Переклад тексту пісні Щемит в душе тоска - Многоточие

Щемит в душе тоска (оригінал)

На сердце боль, взгляд смотрит в небо
Ждет ответа
Душа не верит в то, что нету,
Тебя уже нету…
Щемит в душе тоска, да синий сигаретный дым
Въедается в глаза, как будто слезы пытаясь выжать
Я помню, как когда-то мы клялись отомстить
Друг за друга, если что не так, так мои руки в крови
Я помню дни, когда с тобой мы были детьми,
Два оборванца с улицы, из неудачной семьи
Свои мечты хранили под ударами дубинок мусоров,
От их ударов терялся смысл их слов:
«Не воруй», «не кради», «умри, паскуда, умри»
Кричали они нам на ухо, забив нас до крови
Сквозь боль и слезы в руке сжимая ломтик хлеба,
Прошли вдвоем сквозь детство, ненавидя небо
Нас было двое, как два щенка в огромном мире,
Знали только, как украсть, да так чтобы не посадили,
Нас не учили, в карманы деньги не совали,
И чем могли лишь мы друг другу все время помогали…
На сердце боль, взгляд смотрит в небо
Ждет ответа
Душа не верит в то, что нету,
Тебя уже нету…
Как мне объяснить всю эту боль на душе,
Как мне сделать так, чтобы время повернулось вспять?
Взять и отнять, сломать две жизни одной пулей,
«При попытке к бегству» - ублюдки доложили так.
Тебя не стало, когда уже пришло начало
Тому, о чем с тобой мечтали мы, дойти осталось мало,
Мечта бежала, но споткнулась и упала
Двумя трупами твоих убийц вокруг меня она стонала
Я знал – шакалы скоро будут здесь,
По хую на них, ведь уже совершена месть!
Дуло у виска, что делать мне на этом свете
Умереть, не познав счастья, на замызганном паркете?
Дети улиц, рожденные познать несчастья,
Не знают, как на них насрали сверху наши власти
Здрасьте и прощайте, я жить так больше не хочу,
Я сыт по горло вашей властью, я ухожу…

(переклад)

На серці біль, погляд дивиться у небо
Чекає на відповідь
Душа не вірить у те, що нема,
Тебе вже нема…
Щемить у душі туга, та синій сигаретний дим
В'їдається в очі, ніби сльози намагаючись вичавити
Я пам'ятаю, як колись ми клялися помститися
Друг за друга, якщо що не так, то мої руки в крові
Я пам'ятаю дні, коли ми були дітьми,
Два обірванці з вулиці, з невдалої родини
Свої мрії зберігали під ударами палиць сміття,
Від їхніх ударів губився сенс їхніх слів:
«Не кради», «не кради», «помри, паскуда, помри»
Кричали вони нам на вухо, забивши нас до крові
Крізь біль і сльози в руці стискаючи скибочку хліба,
Пройшли удвох крізь дитинство, ненавидячи небо
Нас було двоє, як два цуценята у величезному світі,
Знали тільки, як вкрасти, та щоб не посадили,
Нас не вчили, в кишені гроші не пхали,
І чим могли лише ми один одному весь час допомагали…
На серці біль, погляд дивиться у небо
Чекає на відповідь
Душа не вірить у те, що нема,
Тебе вже нема…
Як мені пояснити весь цей біль на душі,
Як мені зробити так, щоб час повернувся назад?
Взяти і відібрати, зламати два життя однією кулею,
«При спробі втечі» - виродки доповіли так.
Тебе не стало, коли вже настав початок
Тому, про що з тобою мріяли ми, дійти лишилося мало,
Мрія бігла, але спіткнулася і впала
Двома трупами твоїх убивць навколо мене вона стогнала
Я знав – шакали скоро будуть тут,
По хую на них, адже вже помста!
Дуло біля скроні, що робити мені на цьому світі
Померти, не пізнавши щастя, на замурзаному паркеті?
Діти вулиць, народжені пізнати нещастя,
Не знають, як на них насрала зверху наша влада
Здрастуйте і прощайте, я жити так більше не хочу,
Я ситий по горло вашою владою, я йду...