| Я принциповий чоловік, який тримав кулаки над пістолетом
|
| Картковий будиночок, побудований в ніч торнадо
|
| Я знаю лише недовіру й пильність
|
| Шукаю Божого милосердя
|
| А в моєму черепі дивні голоси дзвенять
|
| І переконай мене, що я не готовий покаятися
|
| Як ми є, ми всі доберемося до кінцевої точки
|
| Я хочу миру, перш ніж прожити останні хвилини
|
| Це наш власний кодекс, який ми порушуємо
|
| Не зрозумійте мене неправильно, моя музика мстива
|
| Я навіть писатиму з руками, повними артриту
|
| Я сіра душа, яка претендує на свободу волі
|
| Порятунок є лише в словниках
|
| Це легенда, як беззастережне кохання
|
| Знай, що є десятки зрадників
|
| У цьому світі, де ніхто не приймає тебе таким, яким ти є
|
| Ми біля воріт полум’я, як Цербер
|
| І ми живемо, щоб йти до вірної смерті
|
| Здається, Бог нас переоцінив
|
| Ми заперечували те, ким ми мали бути
|
| Ми біля воріт полум’я, як Цербер
|
| І ми живемо, щоб йти до вірної смерті
|
| Здається, Бог нас переоцінив
|
| Ми заперечували те, ким ми мали бути
|
| Я знаю, що дає нам життя, а чого позбавляє смерть
|
| Я не боюся зникнути в небуття
|
| Я буду чекати, поки мої привиди все показують
|
| І повірте мені, я б хотів не наплювати
|
| Давно пора, щоб брат навчив мене молитися
|
| З’явитися на світ – значить воювати проти пісочного годинника
|
| І мені нічого не залишається, як вижити
|
| Я можу досягти себе тільки у вільному падінні
|
| Це те саме, що я читав на всіх цих губах
|
| Хто помітить мою відсутність?
|
| Напалм запалив небесний склеп
|
| І ніхто не може відродитися з купи попелу
|
| В небуття, як труп без могили
|
| Цей біль такий, як ми його співаємо
|
| Ми не могли боротися з цією інерцією
|
| Щоб розважити плебс, потрібна кров
|
| Ми біля воріт полум’я, як Цербер
|
| І ми живемо, щоб йти до вірної смерті
|
| Здається, Бог нас переоцінив
|
| Ми заперечували те, ким ми мали бути
|
| Ми біля воріт полум’я, як Цербер
|
| І ми живемо, щоб йти до вірної смерті
|
| Здається, Бог нас переоцінив
|
| Ми заперечували те, ким ми мали бути |