Переклад тексту пісні Люди меняются - МАВАШИ group, Кецон, Эдька

Люди меняются (оригінал)

Остаться честным.
К родным и местным.
И то, что мне известно приведет к замесам.
А для кого-то трасса, сопля с весом
Важнее дружбы.
Таких ломать по бесу.
И мне известно не мало пид****ов,
Которые своих кидают раз за разом.
Меняя дружбу, да родных тоже
На залипание и почесыванье рожи.
Типа движняковый, а при ментах дрожит
И стопудова, при палеве сбежит.
Таких кентов не надо.
Каждый день к ряду
Куча балаболов, выростает до отряда.
И где же та дружба, в которой слов не нужно?
Где разговоры на любую тему, как отдушина.
Созвониться, да спросить.
Че?
Как?
Голос тот приятно слышать.
Без прогонов, он босяк.
Вечером скатиться, так просто
Пообщаться с пацыками.
Они свои в доску
И не ведуться на х***ю, на базары плоские
Называю пацами, хотя давно взрослые.
Остаюсь таким же, своим верный
С одной тарелки хаваем, и нет базаров манерных.
А тем, кто разменялись, повелись и повшивались
Нет уважения, об этом наша запись.
Припев:
Всего дороже.
А в спину ножик.
А ты же верил ему?
Да!
Я тоже.
Как стало ясно позже — люди меняются, понятия людские быстро забываются.
Всего дороже.
А в спину ножик.
А ты же верил ему?
Да!
Я тоже.
Как стало ясно позже — люди меняются, понятия людские быстро забываются.
Кто ты: друг или враг, может просто проходишь мимо, подскажет время.
Как дела, где тебя носило, в эти холодные зимы уже забыл моё имя.
Я постучусь к тебе домой, ты не откроешь двери.
Ты не скучаешь и не согреешь
чаем.
Ты детство наше даже не вспомнишь, те обещания, но я тебя прощаю.
Время меняет людей, я знаю.
Но я не изменился, всё так же верую и всё тот же,
лучший.
Я знаю, есть дружба, я буду нужен.
Однажды протянет руку всё тот же.
Костя, ты не зайдешь в гости, не говоришь: «Прости».
Какие там у тебя новости?
Знай, я тут неподалеку буду и те, былые годы наши, я не забуду!
Припев:
Всего дороже.
А в спину ножик.
А ты же верил ему?
Да!
Я тоже.
Как стало ясно позже — люди меняются, понятия людские быстро забываются.
Всего дороже.
А в спину ножик.
А ты же верил ему?
Да!
Я тоже.
Как стало ясно позже — люди меняются, понятия людские быстро забываются.
За спиной базар, в глаза братуха, «Помоги братан, я тут выбухнул».
— «Чем могу — не обламаюсь, подхвачу.
От души советом, делом, не молчу».
До**я знаю кого, на бабки разменялись, братку на ряпку?
и такие знались.
Теперь не скрою, крапаль обидно, а пацанм в глаза смотреть не стыдно?
Общались, было.
И с этих стен ругали вместе до прихода проблем.
Да ладно, х*ли, забыл, проехал.
Свое отбегал.
А мне то что?
Только умнее стал.
Я не кидал, на своем всегда стоял.
Просили — выручал, на своих не рычал по пьяне, с горяча.
Выводы сделал.
Припев:
Всего дороже.
А в спину ножик.
А ты же верил ему?
Да!
Я тоже.
Как стало ясно позже — люди меняются, понятия людские быстро забываются.
Всего дороже.
А в спину ножик.
А ты же верил ему?
Да!
Я тоже.
Как стало ясно позже — люди меняются, понятия людские быстро забываются.

(переклад)

Залишитися чесним.
До рідних і місцевих.
І те, що мені відомо, приведе до замісів.
А для когось траса, сопля з вагою
Найважливіше дружби.
Таких ламати по бісу.
І мені відомо не мало під****ів,
Які своїх кидають раз за разом.
Змінюючи дружбу, та рідних теж
На залипання і чухання пики.
Типу движняковий, а при ментах тремтить
І стопудова, при палеві втече.
Таких кентів не треба.
Щодня до ряду
Купа балаболів, зростає до загону.
І де ж та дружба, в якій слів не потрібно?
Де розмови на будь-яку тему, як віддушина.
Зателефонуватись, та запитати.
Чо?
Як?
Голос той приємно чути.
Без прогонів, він босяк.
Увечері скотитись, так просто
Поспілкуватися з пациками.
Вони свої в дошку
І не ведуться на х***ю, на базари плоскі
Називаю пацами, хоч давно дорослі.
Залишаюся таким, своїм вірним
З однієї тарілки хаваємо, і немає базарів манерних.
А тим, хто розмінялися, повелися і повшивались
Немає поваги, про це наш запис.
Приспів:
Усього дорожче.
А в спину ножик.
А ти ж вірив йому?
Так!
Я теж.
Як стало ясно пізніше — люди змінюються, поняття людські швидко забуваються.
Усього дорожче.
А в спину ножик.
А ти ж вірив йому?
Так!
Я теж.
Як стало ясно пізніше — люди змінюються, поняття людські швидко забуваються.
Хто ти: друг чи ворог, може просто проходиш повз, підкаже час.
Як справи, де тебе носило, в ці холодні зими вже забув моє ім'я.
Я постукну до тебе додому, ти не відчиниш двері.
Ти не скучаєш і не зігрієш
чаєм.
Ти дитинство наше навіть не згадаєш, ті обіцянки, але тебе прощаю.
Час змінює людей, я знаю.
Але я не змінився, все так же вірую і все той ж,
найкращий.
Я знаю, є дружба, я буду потрібен.
Якось простягне руку все той же.
Костю, ти не зайдеш у гості, не кажеш: «Пробач».
Які там у тебе новини?
Знай, я тут неподалік буду і ті, минулі роки наші, я не забуду!
Приспів:
Усього дорожче.
А в спину ножик.
А ти ж вірив йому?
Так!
Я теж.
Як стало ясно пізніше — люди змінюються, поняття людські швидко забуваються.
Усього дорожче.
А в спину ножик.
А ти ж вірив йому?
Так!
Я теж.
Як стало ясно пізніше — люди змінюються, поняття людські швидко забуваються.
За спиною базар, в очі брата, «Допоможи братане, я тут вибухнув».
—«Чим можу — не¦обламаюсь, підхоплю.
Від душі порадою, ділом, не мовчу».
До**я знаю кого, на бабки розмінялися, братку на ряпку?
і такі зналися.
Тепер не скрою, крапав прикро, а пацанм у¦очі дивитися не соромно?
Спілкувалися, було.
І з цих стін лаяли разом до приходу проблем.
Так, добре, х*лі, забув, проїхав.
Своє відбігав.
А мені то що?
Тільки розумнішим став.
Я не кидав, на своєму завжди стояв.
Просили - виручав, на своїх не гарчав по п'яні, з гаряча.
Висновки зробив.
Приспів:
Усього дорожче.
А в спину ножик.
А ти ж вірив йому?
Так!
Я теж.
Як стало ясно пізніше — люди змінюються, поняття людські швидко забуваються.
Усього дорожче.
А в спину ножик.
А ти ж вірив йому?
Так!
Я теж.
Як стало ясно пізніше — люди змінюються, поняття людські швидко забуваються.