| Я звернуся до вас, капітане, слухайте
|
| Під полум’ям земля кричить від болю
|
| Обличчя солдата таке втомлене
|
| Десь очі моєї коханої закриваються
|
| На кораблях я бачу, як майорять військові прапори
|
| На палубах жадібно бушує полум’я
|
| Вже перетворюється на ранкові моменти ночі і я чую
|
| Твій голос найдорожчий в обіймах вітру
|
| Тож поспішаю зранку на твій голос
|
| Мені здається, що до моєї коханої вже настав мир
|
| Звертаюся до вас, капітане, слухайте
|
| Мій коханий народжений не для того, щоб воювати
|
| Він десь чекає і хоче
|
| Я наказую почути і віддати зброю
|
| Капітане, скажи мені, де ті сльози
|
| Ви не проти, якщо друзі впадуть
|
| Вже перетворюється на ранкові моменти ночі і я чую
|
| Твій голос найдорожчий в обіймах вітру
|
| Тож поспішаю зранку на твій голос
|
| Мені здається, що до моєї коханої вже настав мир
|
| Вийшовши з тіні, чоловікам дозволено
|
| Колись мертва земля вривається в пахощі
|
| Позбавтеся масок тих солдатів
|
| Тоді я спокійно можу закрити очі
|
| Вже перетворюється на ранкові моменти ночі і я чую
|
| Твій голос найдорожчий в обіймах вітру
|
| Тож поспішаю зранку на твій голос
|
| Мені здається, що до моєї коханої вже настав мир
|
| Я звернуся до вас, капітане, слухайте
|
| Десь моя кохана людина все ще чекає |