| Я і не думав, що зможемо зі загальної орбіти зійти
|
| Ми стали дружнішими за героїв фільму «1+1»
|
| Братами навіть ми всі майже тут були
|
| Про нас би зняли «Форсаж 7», «Похмілля 4»
|
| Але і я не стою мудей своїх гідних друзів
|
| Джонні, геть напад, краще за них пійла підлий
|
| Пам'ятаю тиснув руку їм, цькував новими жартами,
|
| Але відповіли моторошно мені, ну, а значить досить соплів
|
| Рік змії пішов, тепер закрий ебальник, ящір
|
| Або достукаєшся до небес ти і зіграєш у скриньку
|
| У мене горить жива злість, говориш, що готовий?
|
| Але ти лиш пішак у того, хто боїться судів
|
| Тобі знайомі поняття — хабар і шантаж
|
| Готуйся, хоббит жовтозубий, будеш узятий на обордаж
|
| І ніби в сутичці рукопашним виб'ю з тебе лайно,
|
| Але не допоможе все одно і знов зад ти свій продаси
|
| Від них залишиться лише луна і шурхіт
|
| Адже вони поряд лише до першого шторму
|
| Для мене кожен уже ніби небіжчик
|
| І не пущу вже я знову вас у свій світ
|
| Від них залишиться лише луна і шурхіт
|
| Адже вони поряд лише до першого шторму
|
| Для мене кожен уже ніби небіжчик
|
| І не пущу вже я знову вас у свій світ
|
| Мені комфортно коли самотній я
|
| Так нещасливий, але явно не проклятий
|
| Як у Лочі, ми були два вовченя
|
| І життя без дружби уявити не міг я
|
| Дружба — це перманентна властивість,
|
| Але мені твердиш що ти дівкою інший став
|
| Забув я про туси, дебив я і лузер,
|
| Але забув, хлопче, що це моя зала
|
| Всі ці рядки — лише люта правда
|
| Адже я тягнув тебе всюди як брата
|
| Ти плюнув на факти, пустив тебе в будинок
|
| Ну підуй ти звідси назад
|
| Допомагати мені напевно не варто.
|
| Твоє місце - син ферми і стійко
|
| Твій Future: гаряча ванна, холодна бритва, пігулки та пійло
|
| Ти відчайдушно, не так, чи вважаєш
|
| Що все тут вирішують лише бабки?
|
| Але як затиснута шавка, що уникла тисняви
|
| Ти ссыш господареві в тапки
|
| Вчора друже, сьогодні мені очевидно
|
| Ти стрілочник-підор і дріб'язковий гніда
|
| Мені твердив за мене ти горою,
|
| Але зворотне всім там чірикал
|
| Був ти ніким, дим у манекен, фрик на уікенд
|
| І поки всім ти лизав зад
|
| Був на гавні, був і момент плив ти наверх,
|
| Але туди не залазив сам
|
| Так підеш хлопець слабким і жебраком
|
| Осліплений лише стаффом та їжею
|
| Я вірю що ти змінишся, братку, але поки ти ебане днище
|
| Від них залишиться лише луна і шурхіт
|
| Адже вони поряд лише до першого шторму
|
| Для мене кожен уже ніби небіжчик
|
| І не пущу вже я знову вас у свій світ
|
| Від них залишиться лише луна і шурхіт
|
| Адже вони поряд лише до першого шторму
|
| Для мене кожен уже ніби небіжчик
|
| І не пущу вже я знову вас у свій світ |