| Вранці, коли я йду тротуаром
|
| Я минаю твій поріг на мому дорозі до світу без болю
|
| Я бачу вас, як ви посміхаєтеся мені крізь своє вікно
|
| У відтінках синього я відвертаюся, бо все це в моїй думці
|
| Це світ, який я створив
|
| У той день, коли ви переїхали
|
| Усі мої страждання були продані
|
| За брехню, що ти не пішов
|
| Речі завжди такі, якими здаються
|
| Але весь мій світ — лише сон
|
| Просто сон
|
| Це світ, який я створив
|
| У той день, коли ви переїхали
|
| Усі мої страждання були продані
|
| За брехню, що ти не пішов
|
| Речі завжди такі, якими здаються
|
| Але весь мій світ — лише сон
|
| Просто сон
|
| Чому б не сказати мені
|
| Як ви дієте, якщо я побачу вас
|
| Я програю?
|
| Або мені взагалі є що втрачати?
|
| Але ви мене знаєте, я така, хто не любить змінюватися
|
| І мені шкода, я не думаю, що можу змінитися
|
| Люди запитують мене, що я роблю
|
| І я знаю, що це не щиро
|
| Спостерігаючи, як моє життя перетворюється на руйнування
|
| Просто вдаю, що ти все ще тут
|
| Я поволі сліпну?
|
| Мої очі відкриті, я не бачу
|
| Я не бачу
|
| Люди запитують мене, що я роблю
|
| І я знаю, що це не щиро
|
| Спостерігаючи, як моє життя перетворюється на руйнування
|
| Просто вдаю, що ти все ще тут
|
| Я поволі сліпну?
|
| Мої очі відкриті, я не бачу
|
| Я не бачу
|
| Увечері, коли я дивлюся на всі дахи
|
| Я починаю ходити через всіх , щоб дістатися до вас
|
| І це мене переслідує, бо я знаю, що ти десь там
|
| Я називаю твоє ім’я, але зараз це не має різниці
|
| У руці я тримав діамант
|
| І я кидався вгору й вниз
|
| Не приділяв цьому особливої уваги
|
| Поки не впало крізь землю
|
| Кого я вважав, що обманював
|
| Це був лише я
|
| Тільки я
|
| У руці я тримав діамант
|
| І я кидався вгору й вниз
|
| Не приділяв цьому особливої уваги
|
| Поки не впало крізь землю
|
| Кого я вважав, що обманював
|
| Це був лише я
|
| Тільки я |