Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Un Jour Tu Pleures, Un Jour Tu Ris, виконавця - IAM. Пісня з альбому Anthologie IAM 2008, у жанрі Поп
Дата випуску: 19.06.2008
Лейбл звукозапису: Capitol
Мова пісні: Французька
Un Jour Tu Pleures, Un Jour Tu Ris(оригінал) |
Rappeur fanatique, maître en phonétique, rimeur ironique |
Poète diabolique, un brin cynique |
Un habitué de la scène mais pas un vétéran |
Des beats, des rimes et des quatrains depuis prés de 7 ans |
Alors vous qui critiquez ma musique samplée |
Dorénavant sachez que je refuserai d'écouter |
Les ânes qui se pâment |
Qui croient tout savoir et qui me blâme |
Je ne prête aucune intention aux dires hypocrites des profanes |
Car j’ai le son qui pousse et épouse le swing de mes rimes |
Question d’habitude acquise par des années de trime |
J’ai du bon lyrics dans ma cafetière |
Hé ! |
Je t’en sers une tasse, déguste-le à la petite cuillère |
Mais cela n’a pas toujours été facile |
La musique est loin d'être un chemin bordé de tulipes |
A force de persévérance, beaucoup de travail et de la chance |
On a commencé à récolter les fruits de l’endurance |
Pourrais-je regretter, un jour, ce que j’ai fait? |
Jamais ! |
J’ai trop donné, trop sacrifié pour ce métier |
Les hauts et les bas se sont succédés |
Les désillusions, les motivations se sont enchaînées |
Mais j’ai toujours essayé de garder à l’esprit |
Les montées, les descentes que j’ai du affronter dans la vie |
Je sais aussi que mon périple est loin d'être fini |
Car comme le soleil efface la nuit: un jours tu pleures un jours ris |
Je me rappelle encore quand j'étais à l'école |
Les livres, la lecture j’en avais ras le bol |
Jamais de devoir rendu, ils ne savaient plus |
Que faire de moi, leur cause était perdue |
J’ai donné du fil à retordre à mes parents |
J’ai bien mérité les roustes que j’ai prise à présent |
Je l’avoue, j’ai déconné pendant pas mal de temps |
Mais si s'était à refaire j’en referais autant |
Puis j’ai grandi, maintenant c’est fini les conneries |
Je suis le seul concerné par le chemin que je choisis |
On me juge bizarre, quelque fois marginal |
Les têtes vides pensent que je ne suis pas leur égal |
Parce que je vis autrement, m’habille différemment |
Que je ne corresponds pas aux critères du moment |
Qu’importe je ne changerais pas pour un empire |
Car qui sait demain ce que je pourrais devenir |
Ainsi je vis pleinement mais n’oublie pas pour autant |
Que ma destinée est soumise au bon vouloir du temps |
Tout n’est pas blanc, tout n’est pas noir, c’est la vie |
Un jours tu vis un jours tu meurs; |
un jours tu pleures un jours tu ris |
J’ai fait cette putain d’armée qui ne m’a rien apporté |
On m’a forcé 365 jours à ne rien glander |
«Cela fera de vous des hommes» Là ils font fausse route |
Ce n’est rien d’autre qu’un an de perdu dans une vie déjà trop courte |
Puis j’ai du bosser, qu’est-ce que j’en ai bavé |
Huit heures par jour dans un satané atelier |
Un chef collé à mon dos toute la sainte journée |
A frapper sur la tôle à grands coups de maillet |
J’ai conscience que la place que j’occupe aujourd’hui |
N’est que la somme de tout ce que j’ai vécu jadis, oui |
Je fus alors bien inspiré car je n’ai pas tenu compte |
De ce qui se disait en ces temps là |
Je les entends encore: «Allons ça ne marchera pas» |
«C'est une musique de jeunes qui ne durera pas 6 mois» |
Leur scepticisme n’a pas eu raison de ma foi |
Jusqu'à présent j’ai eu raison, je touche du bois |
Je commets des erreurs, j’ai des satisfactions |
Mais je n’ai rien sur la conscience: pas de crime dans mon horizon |
Mes chutes pour renforcer mon mental |
Ce qui me fait penser à présent que certaines me firent moins mal |
Alors je m'éclate chaque fois que je peux |
Car nul ne sait si demain le temps sera ensoleillé ou pluvieux |
Rien n’est acquis, rien n’est certain, rien n’est prédit |
Car comme le soleil chassant la nuit: un jour tu pleures un jours tu ris |
(переклад) |
Фанатичний репер, майстер фонетики, іронічний римувальник |
Злий поет, трохи цинічний |
Постійний на сцені, але не ветеран |
Біт, рими та катрени майже 7 років |
Тож ви, хто критикує мою семпловану музику |
Відтепер знайте, що я відмовляюся слухати |
Осли, що впали в непритомність |
Які думають, що вони все знають, і звинувачують мене |
Я не ставлю жодних намірів до лицемірних висловів мирян |
Бо я отримав звук, який штовхає й обіймає розмах моїх рим |
Питання про звичку, набуту роками стрижки |
У моїй кавоварці є хороші тексти |
Гей! |
Наливаю тобі чашку, куштую чайною ложкою |
Але це не завжди було легко |
Музика – це далеко не стежка, обсаджена тюльпанами |
З наполегливістю, працею та удачею |
Ми почали пожинати плоди витривалості |
Чи можу я колись пошкодувати про те, що зробив? |
Ніколи! |
Я занадто багато віддав, забагато пожертвував заради цієї роботи |
Злети та падіння приходили і йшли |
Розчарування, мотиви закуті |
Але я завжди намагався мати на увазі |
Злети і падіння, які мені довелося зіткнутися в житті |
Я також знаю, що моя подорож далека від завершення |
Бо як сонце стирає ніч: одного дня ти плачеш, одного дня смієшся |
Я ще пам’ятаю, коли вчився в школі |
Книги, читання мені набридло |
Ніколи не домашнє завдання, вони більше не знали |
Що зі мною робити, їхня справа програна |
Я дав батькам важкі часи |
Я цілком заслужив ті страви, які взяв зараз |
Зізнаюся, я довго лазила |
Але якби мені довелося зробити це знову, я б зробив те саме |
Тоді я виріс, тепер фігня закінчилася |
Я єдиний, кого турбує шлях, який я обираю |
Мене вважають дивним, іноді маргінальним |
Пусті голови думають, що я їм не рівний |
Бо я живу інакше, одягаюся по-іншому |
Що я не підходжу під критерії моменту |
Я б не мінявся на імперію |
Бо хто знає, ким я можу стати завтра |
Тож я живу повноцінно, але не забуваю |
Що моя доля підвладна примхам часу |
Не все біле, не все чорне, таке життя |
Один день ти живеш, один день ти помреш; |
одного дня ти плачеш одного дня ти смієшся |
Я створив цю прокляту армію, яка мені нічого не принесла |
Я був змушений 365 днів не возитися |
«Це зробить вас чоловіками» Ось вони на неправильному шляху |
Це не що інше, як втрачений рік у житті, яке вже занадто коротке |
Потім треба було працювати, що я мав робити |
Вісім годин на день у клятій майстерні |
Шеф-кухар прилип до моєї спини весь святий день |
Ударити по листовому металу великими ударами молотка |
Я усвідомлюю те місце, яке займаю сьогодні |
Це лише сума всього, що я пережив, так |
Я тоді добре надихнувся, бо не врахував |
Про те, що говорили в ті дні |
Я все ще чую їх: «Давай, не вийде» |
«Це музика молоді, яка не протримається 6 місяців» |
Їхній скептицизм не переміг мою віру |
Поки що я мав рацію, стукай по дереву |
Я роблю помилки, маю задоволення |
Але я не маю нічого на совісті: жодного злочину на моєму горизонті |
Мої падіння, щоб зміцнити мій розум |
І це змушує мене думати, що деякі завдають мені менше болю |
Тому я розважаюся, коли можу |
Бо ніхто не знає, чи буде завтра погода сонячна чи дощова |
Ніщо не визначено, ніщо не визначено, ніщо не передбачено |
Бо як сонце гонить ніч: одного дня ти плачеш, одного дня ти смієшся |