Переклад тексту пісні Lâches - IAM

Lâches (оригінал)

J’ai appris à aimer les secondes
Qui viennent un couteau entre les omoplates
Sourire au soleil, sous les nuages, un jour maussade
A rester droit quand la cour s’penche, langue sur le sol vomiteux
Captant l’attention des puissants
J’suis planté là des ans, épuisant, écoutant les palabres
Et raisonnements ahurissants de gens suffisants
Puis détester mon visage à l'écran, fallait livrer bataille
J’ai fui, seulement, j’crois qu’j’en ai pas eu l’cran
Celui d’porter l’poids d'être si connu
Que l’air s’dresse comme des murs
Gardés par des démons trépidants
Deux mètres de marge c’est pas évident, la nature humaine
Retorse a fait d’moi un bonhomme hésitant
But suprême à tous, aimer, rire, vivre et rester entier
J’ai vu l’courage irradiant, pas dans l’shit mais dans l’chantier
Arrête ce char, la fumée m’a porté au paradis des lâches
Faux comme c’nuage épais
Mes responsabilités jetées dans les bras du JB
C'était sûrement la faute aux autres, enfin c'était mon idée
C’est drôle comme on change, met les valeurs au piquet
C’est glorieux comme taper un mec a terre en comité
Nos carcasses errent dans ces rues, sans sympathie
Faisant place aux coups miteux, à l’apathie, que d’lâches culs mités
Derrière nos visages, courage on rapatrie
Mettant l’feu à des voitures, on promet qu’l’on sera pas triste, on y met
La rage, la rancœur, la haine
On s’aperçoit même pas quand nos tripes traînent par terre
Comme des milliers d’gens, j’ai été souligné, souillé
Quand mes repères ont été oubliés
Et l’esprit est la chose, la plus dramatique à perdre
Car la valeur d’un homme s’mesure au poids d’ses pensées
Enfin j’crois, t’sais, faut avancer
Car nos coeurs sur des chemins sinueux sont lancés
La première image, celle qui m’saute aux yeux?
C’est sa mère avec ses bras dirigés vers les cieux
Moi !
Pouvant rien faire, j’me sentais lâche
Pendant qu’mes potes cherchaient l’feu
Le moment où la jeunesse se gâche
Courageux ou débile?
Fils !
On s’en tape au fond, on sait rien?
C’qui motive les êtres?
Plus rien
Plus l’temps de voir, que tous on est schizophrènes
Qu’on rêve tous, d’une autre vie avec moins d’peines
On s’pose pas d’questions avec 20 piges dans la poire
Passion, désir, était les mots clés de nos répertoires
Dire qu’il aurait pus avoir des gosses comme moi
Voir qu’la vie, c’est eux et pas nos putains d’proies
Nos ch’mins bis créent des fossés, où c’est dur de sortir
Il n’a pas vu?
Le sien au milieu des saphirs
Ni personne, d’ailleurs c’est la société qui veut ça
Ouais chacun s’occupe d’son cul, et de son chemin de croix
A cause d’cette mentalité d’merde, j’ai perdu un frère
Sur vos faces je gerbe, je pourrais jamais m’taire
Tu vois toujours dans l’même créneau cono la merde
Dégain la veut, mais c’est encré dans l’sang chez nous
Et avec ça, on vit et on emmerde l’monde
Quoi?
Qu’est-ce qu’il y a?
Fallait l’voir s’effondrer
Son sang, s’répandre, son corps s’détendre et nous à attendre
Que l’miracle descende, il s’est fait descendre
Combien sont fautifs?
Combien sont lâches dans ce texte?
A vous l’compte, à vous d’voir, à vous d’répondre
Peut on vraiment l’dire
On déambule tous un bandeau sur les yeux
Et nos jugements sont faussés
Ils ont traîné cette pauvre vieille sur cinquante mètres
Merde, on est capable de ça c’est dur à admettre
Etaient-ce des hommes ou bien des bêtes
Leurs hauts faits en grosses lettres
N’est-ce qu’une encoche de plus sur l'être de leur crosse
Manquerait plus qu’ils prennent la grosse tête
Ça m’consterne derrière la faim, l’honneur se terre
Le coeur se tait comme ces ventres affamés
Que je me surprend à détester
Comme ces bouches restées fermées, ces bras figés
Qui n’avaient pas 2 secondes pour regonfler
Le torse d’une triste humanité
Bien sur, ça me concerne, je l’imagine alitée
Je pense aux siens que j’aurais pu en être
J’enrage rien qu'à l’idée
Qu’on puisse voir ça comme une banalité un show télé
Ou dame fatalité se fait grassement payer
À coups de mines par des cons laissés
Afrique parsemée personne s’en mêle racisme affiché
Mais tant que le shérif dit rien, personne doit broncher
Pécher originel Sodome et Gomorrhe renaît à l’abri
Du secret confessionnel comment tu veux
Que volent nos anges sans leurs ailes
Lâcheté quotidienne ça doit être dans le sang
L’air du temps, hypocrite mélodie
Clos les paupières de ses yeux que l’on maudit
Ces mots sciemment hormis je ne crois pas à ce que je lis
Ça aurait pu être ma mère merde
Ils ont traîné cette pauvre vieille sur cinquante mètres

(переклад)

Я навчився любити секунди
Хто заходить ножем між лопаток
Посміхнись на сонці, під хмарами, у похмурий день
Щоб залишитися прямо, коли суд згинається, язик на блювотній землі
Привертання уваги сильних
Я там роками саджуся, виснажуюся, слухаю пальці
І приголомшливі міркування самовдоволених людей
Потім ненавиджу своє екранне обличчя, довелося битися
Я втік, тільки, думаю, у мене не вистачило духу
Це те, щоб нести вагу такої слави
Що повітря піднімається, як стіни
Охороняється метушливими демонами
Два метри маржи не очевидні, людська природа
Підступний зробив мене людиною, що вагається
Найвища мета для всіх, любити, сміятися, жити і залишатися цілісним
Я бачив сяючу мужність не в хаші, а на будівництві
Зупини той танк, дим забрав мене в рай боягузів
Фальшива, як ця густа хмара
Мої обов'язки перекинули на руки JB
Мабуть, винен хтось інший, це була моя ідея
Смішно, як ми змінюємо, ставимо значення на лінію
Це славно, як збити чувака в комітеті
Наші туші блукають цими вулицями, без співчуття
Поступаючись місцем застарілим ударам, апатії, які боягузливі з'їдені міллю дупи
За нашими обличчями, мужність ми репатріюємо
Підпалюючи машини, обіцяємо сумувати не будемо, ставимо
Гнів, образа, ненависть
Ми навіть не помічаємо, коли наші кишки лежать на землі
Мене, як і тисячі людей, підкреслили, забруднили
Коли мої орієнтири забули
А розум – це найдраматичніше, що можна втратити
Тому що цінність людини вимірюється вагою її думок
Нарешті я вірю, що ми повинні рухатися далі
Бо наші серця по звивистих стежках запущені
Перший образ, той, що вистрибує на мене?
Це його мати з руками до небес
я !
Не в змозі нічого зробити, я відчував себе боягузом
Поки мої друзі шукали вогонь
Момент, коли молодість йде даремно
Сміливий чи дурний?
Синку!
Нам байдуже, ми нічого не знаємо?
Що мотивує істот?
Нічого
Немає більше часу, щоб побачити, що всі ми шизофреніки
Що ми всі мріємо про інше життя з меншим болем
Ми не задаємо питань з 20 кеглями в груші
Пристрасть, бажання були ключовими словами в наших довідниках
Сказати, що він міг мати таких дітей, як я
Подивіться, що життя – це вони, а не наша проклята здобич
Наші проїзні дороги утворюють канави, звідки важко вибратися
Він не бачив?
Його серед сапфірів
І ніхто, крім того, що цього хоче суспільство
Так, кожен піклується про свою дупу і свою хресну дорогу
Через цей лайний менталітет я втратив брата
На твої обличчя я блюю, я ніколи не міг мовчати
Ви завжди бачите лайно в одному і тому ж слоті
Деген цього хоче, але це у нас в крові
І з цим ми живемо, і ми трахаємо світ
Що?
Що трапилось?
Треба було бачити, як він руйнується
Його кров виливається, тіло розслабляється, і ми чекаємо
Нехай зійде диво, він сам упав
Скільки винних?
Скільки в цьому тексті боягузів?
Від вас залежить, від вас залежить, від вас залежить відповідь
Чи можемо ми дійсно сказати
Ми всі ходимо із зав’язаними очима
І наші судження спотворені
Вони тягнули ту бідолашну стару п’ятдесят ярдів
Блін, ми можемо це зробити, це важко визнати
Люди вони були чи звірі
Їхні справи великими літерами
Це лише ще одна виїмка на сутності їх задника
Пропустять більше, ніж беруть велику голову
Мене лякає голод, честь ховається
Серце мовчить, як ті голодні животи
Що я ненавиджу себе
Як ті роти, що залишилися закритими, ці замерзлі руки
У кого не було 2 секунд, щоб знову надути
Тулуб сумного людства
Звісно, ​​це мене турбує, я уявляю її прикутою до ліжка
Я думаю про нього, яким я міг бути
Я злиться лише від цієї думки
Що ми можемо розглядати це як тривіальність телешоу
Або леді Fatality оплачується щедро
Замінували ривки, що залишилися
Африка розсіяна, ніхто не втручається в прояв расизму
Але поки шериф нічого не каже, ніхто не повинен здригатися
Первородний гріх Содом і Гоморра відроджуються в притулку
Сповідна таємниця як хочеш
Що літають наші ангели без крил
Щоденне боягузтво має бути в крові
L'air du temps, лицемірна мелодія
Закрийте повіки її проклятих очей
Ці слова свідомо, за винятком того, що я не вірю в те, що прочитав
Це могло бути лайно моєї матері
Вони тягнули ту бідолашну стару п’ятдесят ярдів