| Я знаю, де павуки напружені, у гострих сітках над водою
|
| Де гудів найстрашніший день
|
| У квітучих вересових лісах
|
| Я порахував ставки струмків
|
| З схрещених дутих гілок
|
| З темно-жовтих беріз боліт
|
| Я бачив, де молоді видри
|
| Вирушайте на полювання в хмарні хвилі
|
| Під пухкими, хитаючими пучками
|
| І жовта, розгойдена земля
|
| Я відчув найтемнішу невідомість
|
| Хто живе, насолоджується і страждає
|
| Під плетеною ковдрою трави
|
| Хто повзе і повзе, і повзає, і ловить, і вбиває, і їсть, і розмножує і
|
| вмирає, щоб жити відродженим у майбутні часи...
|
| Я знаю всі способи до води
|
| Де бурмочуть новонароджені струмки
|
| Під тліючими лісами боліт
|
| Під хвилястим листям, що кишить швидконогими, чорно-коричневими та хробаво-білими
|
| Чекають на зростання крил
|
| Для танців сонця навесні гірської країни
|
| Свистить селянин-впевнений шпак
|
| Над пн.
|
| Погнаний заєць стрибає -
|
| Черевиком наступаю на маску
|
| Мене розбудило життя, яке звучить
|
| Я прокинувся в обіймах весни
|
| І хоч голодний я нанизав свою ліру
|
| Серед квітів тривоги, що капає
|
| Хіба я п’яний від весняної запаморочення
|
| Куди я йду в своїй бідності...
|
| Мене розбудило життя, яке звучить
|
| Я прокинувся в обіймах весни
|
| І хоч голодний я нанизав свою ліру
|
| Серед квітів тривоги, що капає
|
| Хіба я п’яний від весняної запаморочення
|
| Куди я йду в своїй бідності... |