| Я скрипаль, буду грати в могильне пиво і танцювати
|
| На сонці й коли хмари закривають місячний зріз танок
|
| Я ніколи не хочу чути порад і хочу грати так, як хочу
|
| Я граю, щоб забути, що я існую
|
| Не хочу жито молотити і не хочу льон дряпати
|
| Бо рука, в якій тремтять струни, буде слабкою і тонкою
|
| Ви не повинні проклинати мене чи називати мене лінивим
|
| Хоча іноді я радше голодний, ніж граю на їжу
|
| Не хочу землю копати, дрова рубати не хочу
|
| Я хочу мріяти під живоплотом сонця, яке вона зайшла
|
| І в сьогоднішньому червоному вогні я встану зі своєю скрипкою
|
| І грай, поки твоє око не засяє гаряче, як вечірнє сонце
|
| Я буду грати, коли ти закопаєш своїх близьких у землю
|
| Я зіграю все горе в шоу без слів
|
| І чорний, що був смертю і зустрічав твоїм ліжком
|
| Він кинеться, як струна журба з моєї струни
|
| Я піду долинами в високу осінню ніч
|
| І в диму зі сто верст співатиму, як одержимий
|
| І коли нічні хвилі чорніють над піною лісової зірки
|
| Глибоко з кімнати людської душі кричать мої начальники
|
| У мене три струни горя – четверта обірвалась
|
| На могилі найкращого друга затряслося
|
| Але всю дорогу до смерті хочу супроводжувати тебе піснею -
|
| І я хочу померти, і я хочу зіграти до воскресіння раз |