Переклад тексту пісні A Vespertine Legacy - Hell

A Vespertine Legacy (оригінал)

«Prietene, nu te du acolo — este sălaşul păsării morții…»
Eastern bound to far Carpathia, how the rain it stings my skin
Brandy’s fire and thoughts of hometown fail to quell unrest within
Mile on mile the coach wheels clatter, destination looms in sight
Orlok’s castle ramparts tower through the blackened veil of night
Soft, in the stark lit dreaming dark, the nightmare comes to me
The curse to begin, blood anointing the skin, with the kiss of infinity
Heart’s race, pulse chase — the price of greed is my humanity
My lost mortality
From the vein, life’s source behold
Welcome, death — let life unfold
Mortified, have I become a victim of this barren place?
Rank and stale, my heart hangs heavy, severed from love’s embrace
Iron-bound caskets fall around me, kill what hope that I have left
Thus revealed before me lies The Bird of Death…
I stand alone in the gloom of the undead’s tomb, my dread is quickening
Here as I seek where the sleepless creep, in the silence sickening
If I wait — too late!
I must return — fate is calling me
My fear is stalling me
From the vein, let blood be drawn
Welcome child of bloodless spawn
What is this God forsaken thing which walks among us?
And in silence of her room, a silent stranger stands in thrall
Fatal the dart of the pure in heart — the face of destiny
By fickle fate beguiled, as thrice on thrice unheeded cockerel calls
The kiss to begin, blood anointing the skin with the curse of infinity
The light consumes his flesh, binding life and death as one…

A Vespertine Legacy (переклад)

«Prietene, nu te du acolo — este sălaşul păsării morții…»
Схід тягнеться до далеких Карпат, як дощ коле мою шкіру
Вогонь Бренді й думки про рідне місто не вгамують заворушення всередині
Миля за милей стукають колеса автобуса, пункт призначення вимальовується в поле зору
Замок Орлока височіє крізь чорну завісу ночі
М’який, у яскраво освітленій темряві мрій, кошмар приходить до мене
Прокляття для початку, кров, що помазує шкіру, поцілунком нескінченності
Серцебиття, погоня за пульсом — ціна жадібності — моя людяність
Моя втрачена смертність
З вени бачиш джерело життя
Ласкаво просимо, смерть — нехай життя розгорнеться
Пригнічений, чи став я жертвою це безплідний?
Чинний і черствий, моє серце висить важким, відірване від любовних обіймів
Навколо мене падають залізні шкатулки, вбивають надію, що залишилась у мене
Таким чином переді мною відкривається «Птах смерті»…
Я стою один у мороці гробниці нежиті, мій страх прискорюється
Тут як шукаю, куди безсонні повзають, у тиші тошно
Якщо я чекаю — пізно!
Я мушу повернутися — доля кличе мене
Мій страх гальмує мене
З вени нехай береться кров
Ласкаво просимо дитя безкровного відродження
Що це за залишена Богом річ, що ходить серед нас?
І в тиші її кімнати мовчазний незнайомець стоїть в плені
Фатальний дротик чистого серцем — обличчя долі
Непостійна доля обманювала, як тричі на тричі непослухані крики півника
Поцілунок для початку, кров намащує шкіру прокляттям нескінченності
Світло поглинає його тіло, пов’язуючи життя і смерть як одне…