| У калюжах вже лежать тіні,
|
| у квітах гасне сонце.
|
| Він дивиться на мене, наближаючись,
|
| любов лається і так починається
|
| що має статися.
|
| Більше того, тільки водоспад знає історію,
|
| крім того, лише водоспад знає історію,
|
| водоспад нічого не відкриває,
|
| він просто хлюпається в папороті,
|
| він сховає те, що не дає мені спати.
|
| Сяє, сяє часом,
|
| є кільце на колінах.
|
| Вітаю, вітаю його поцілунком
|
| і так починається і таким чином починається те, що має статися.
|
| Більше того, тільки водоспад знає історію,
|
| крім того, лише водоспад знає історію,
|
| водоспад нічого не відкриває,
|
| він просто хлюпається в папороті,
|
| мовчи, що не дає мені спати.
|
| Луговий вітер віє пісню,
|
| птахи розмовляють з хмарами.
|
| Я витираю долоні, які тримаю,
|
| відчуття печіння, і вам цікаво
|
| що має статися.
|
| Більше того, тільки водоспад знає історію,
|
| крім того, лише водоспад знає історію,
|
| водоспад нічого не відкриває,
|
| він просто хлюпається в папороті,
|
| мовчи, що не дає мені спати.
|
| Більше того, тільки водоспад знає історію,
|
| крім того, лише водоспад знає історію,
|
| залишається мовчазною стіною,
|
| усміхаючись білою піною
|
| Водоспад – вірний друг.
|
| Більше того, тільки водоспад знає історію,
|
| крім того, лише водоспад знає історію,
|
| залишається мовчазною стіною,
|
| усміхаючись білою піною
|
| Водоспад – вірний друг. |