Переклад тексту пісні Eltern - Hannes Wader

Eltern (оригінал)

Die Sonne geht unter und legt noch einmal
Ein leichtes Rouge auf das sterbende Tal
Überschminkt alle Narben, der flüchtige Schein
Vergangener Armut stellt sich wieder ein
Ich weiß noch, der Himmel war meistens bedeckt
Und die Wälder getränkt von langem, schwerem Regen
Und unter uralten Eichen versteckt
Herrschten auf stolzen Höfen einsam, abgelegen
Bauerngeschlechter, hochfahrend, hart
Auch ich habe noch manche Eigenart
Beibehalten aus jener Zeit und sei es nur meine Langsamkeit
Auch ich stamme aus einem alten Geschlecht
Von Leibeigenen, noch mein Vater war Knecht
Ein Rebell ohne Bildung und ohne Glück
Das gönnte ihm kaum mehr als täglich ein Stück
Faden Brot ist gewürzt nur mit seinem Schweiß
All seine verbissene Mühe, sie blieb vergebens
Doch gaben ihm als Belohnung und Preis
Am Ende seines kurzen schweren Lebens
Zwei hässliche Engel am Grab das Geleit
Die Schwestern Ohnmacht und Bitterkeit
Geerbt habe ich nur seine lange Wut, vielleicht auch ein wenig von seinem Mut
Es heißt, Arbeit schändet nicht;
sie tut es doch
So stand meine Mutter, ich sehe sie noch
In der Hochsommerhitze gebückt auf dem Feld
Von Sorgen und schwerer Arbeit entstellt
Ich hätte sie später gar reich beschenkt
So wie ein Pirat, der von See zurückgekommen
Seine Mutter mit Gold und Brillanten behängt
Nur hat sie von mir nie etwas angenommen
Sie konnte nur geben, ihr Leben lang
Nicht nur all die Lieder, die sie für mich sang
Auch die, die ich selber schrieb, denke ich mir
Und noch schreiben werde — verdanke ich ihr

Eltern (переклад)

Сонце заходить і знову сідає
Легкий рум’янець на вмираючій долині
Складає всі шрами, швидкоплинний вигляд
Знову настає минула бідність
Пам’ятаю, небо було переважно хмарним
І ліси промокли довгим, рясним дощем
І сховався під віковими дубами
Правив самотньо, усамітнився на гордих хуторах
Селянські родини, пихаті, тяжкі
У мене теж є деякі особливості
Зберігся з того часу, якби моя повільність
Я теж походжу з древньої раси
З кріпаків ні батько не був слугою
Бунтар без освіти і без удачі
Це давало йому трохи більше, ніж шматок на день
Нитковий хліб приправляється тільки його потом
Усі його наполегливі зусилля були марними
Та все ж дав йому винагороду та винагороду
Наприкінці його короткого, важкого життя
Два потворних ангела супроводжують могилу
У сестер безсилля і гіркота
Я успадкував лише його тривалий гнів, а може, і трішки його мужності
Кажуть, що праця не оскверняє;
вона робить
Ось так мама стояла, я її ще бачу
Схилився в полі в літню спеку
Знівечений турботою і важкою працею
Пізніше я б подарував їй багаті подарунки
Як пірат, що повернувся з моря
Його мати обвішана золотом і діамантами
Але вона ніколи нічого від мене не приймала
Вона могла віддати лише все своє життя
Не тільки всі пісні, які вона співала для мене
Навіть ті, які я написав сам, я думаю про себе
А я ще напишу — я їй винен