| Підповзання сліпою стороною, сяйво вгору стіни
|
| крадучи крізь темну ночі
|
| Пролізти крізь вікно, ступити на підлогу
|
| перевірка ліворуч і праворуч
|
| Зібрати шматочки, прибрати їх
|
| щось не так
|
| Допоможіть мені хтось, відпустіть мене звідси
|
| потім із темряви раптом почувся
|
| ласкаво просимо в дім біля моря
|
| Виходячи з дерев’яної конструкції, крізь відчинені двері
|
| штовхання зверху і знизу
|
| тіні, але не речовини, у образі чоловіків
|
| кругом і вниз і вбік вони пливуть без напряму, очі, що тримають відчай
|
| потім як один підписують і стогнуть
|
| Допоможіть нам хтось, відпустіть нас звідси
|
| живу тут так довго непорушно
|
| мріючи про час, коли ми були вільні
|
| так багато років тому
|
| до того часу, коли ми вперше почули
|
| ласкаво просимо в дім біля моря
|
| Сідай Сідай
|
| Сідай Сідай Сідай
|
| як ми заново переживаємо наше життя в те, що розповідаємо вам
|
| Образи смутку, картини захвату
|
| речі, які складають життя
|
| нескінченні дні літа, довгі ночі темні
|
| в очікуванні ранкового світла
|
| неважливі сцени, фотографії в рамці
|
| речі, які складають життя
|
| Допоможіть нам хтось, відпустіть нас звідси
|
| тому що живуть тут так довго непорушно
|
| мріючи про час, коли ми були вільні
|
| так багато років тому
|
| до того часу, коли ми вперше почули
|
| ласкаво просимо в дім біля моря
|
| Сідай Сідай
|
| Сідай Сідай Сідай Сідай
|
| як ми заново переживаємо життя тем, що що скажемо вам
|
| дозвольте нам пережити те, що ми вам розповідаємо
|
| Сідай Сідай Сідай
|
| бо ти не втечеш
|
| ні з нами ви залишитеся
|
| до кінця ваших днів — Сідайте
|
| Коли ми переживаємо своє життя у те, що говоримо вам
|
| Дозвольте нам пережити наше життя у тому, що ми вам розповідаємо |