| Голий, як гріх, військовий рушник покриває моє тіло
|
| Деякі з нас червоніють, чомусь коліна перетворюються на желе —
|
| Далі! |
| Далі!
|
| Я був ще дитиною, таких як я було сотня
|
| Я іду за оголеним тілом, оголене тіло йде за мною —
|
| Далі! |
| Далі!
|
| Я був ще дитиною, коли моя невинність була втрачена
|
| У розпусному будинку мобільної армії, подарунок армії, безкоштовно!
|
| Далі! |
| Ти наступний!
|
| я? |
| Мені дуже хотілося б, лише трохи ніжності
|
| Моє слово чи посмішка, трохи щастя, але о! |
| Ні!
|
| Далі! |
| Далі!
|
| Ну, це було не так трагічно, що високі небеса не впали
|
| Але більшу частину часу я взагалі ненавидів бути там…
|
| Далі! |
| Далі!
|
| Я завжди пам’ятаю ті прапори, що розвіялися, армійські танки
|
| Ті дивні лейтенанти, які шльопали нас по дупам, наче ми були педаками…
|
| Далі! |
| Ти наступний!
|
| Я присягаю головою мого першого випадку оспи!
|
| Це той потворний голос, який я вічно чую…
|
| Далі! |
| Далі!
|
| Голос, який смердить трупами віскі й брудом
|
| Це голос націй, густий, товстий, голос крові…
|
| Далі! |
| Далі!
|
| І кожен раз, коли я з жінкою, я беру її до свого ліжка
|
| Вона шепоче й сміється мені в голові…
|
| Далі! |
| … Ти наступний!
|
| Усі голі й мертві повинні триматися за руки
|
| Як я кричу вголос у сні, ніхто не розуміє…
|
| Далі! |
| … Далі!
|
| І коли я не кричу голосом, холодним, сухим і глухим…
|
| Я стою на нескінченних голих рядках наступного та наступного…
|
| Далі! |
| Далі!
|
| Одного разу я відріжу собі ноги, спалюся заживо
|
| Я роблю все, що завгодно, лише щоб не з черги
|
| Просто залишатися за чергою й ніколи не бути поряд!
|
| Ні, ніколи не бути наступним! |
| Ні! |
| Ні! |
| Ні! |
| Ні! |
| Далі! |