Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Бункер, виконавця - Гарри Топор. Пісня з альбому Анатомический театр, у жанрі Русский рэпДата випуску: 18.07.2017
Лейбл звукозапису: Гарри Топор
Мова пісні: Російська мова
Бункер(оригінал) |
| События остались за кадром |
| Люди, перебитые бандитами, остались за КАДом |
| Каждый из них был готов ответить за гада |
| Мы суверенны от Ада, а да, этот вечный город |
| В 23 года в мои корни бил град |
| Брат называй меня серп и молот |
| Закрыв глаза, видишь смерть и голод |
| Кисти рук на высоковольтный провод |
| Война остается войной |
| Это твой патологоанатом и диетолог |
| Всюду баррикады, мы идем по обломкам |
| Старый подвал, будет дом нам |
| Взрыв! |
| Это бомба, бомба |
| Все переселяются в катакомбы |
| Дети укрылись в здании морга |
| К ним через стены ломится кто-то |
| «Кто там?» |
| говорить уже поздно |
| Слово передали пулеметным гнездам |
| Всюду, как паззлы ошметки взрослых |
| Дети перепачканы в чем-то красном |
| Начало всем вспоминать поздно |
| Никто из них не повернет обратно |
| Выстрел!- Враг упал, из его кадыка сильно бьет фонтан! |
| Убийство! |
| — Или война превратила сердце в ледяной металл! |
| Чистая!- Как слеза кровь неприятеля залила стекла! |
| Листья! |
| — Влетали в окно, оседая пачками на лицах мертвых! |
| Припев: |
| Не доверяй, за стенами война! |
| Тут двери в рай, закрыты тайно! |
| Улететь в небо дай нам! |
| Тут каждый друг, как Нагайна! |
| Не доверяй, за стенами война! |
| Тут двери в рай, закрыты тайно! |
| Улететь в небо дай нам! |
| Тут каждый друг, как Нагайна! |
| Здесь стало тихо даже птицы не поют |
| Песни тупо одноклассников за партами, |
| Но все вместе с контурными картами, без действий |
| Перед учителем, расстрелянным на кресле |
| Я так хотел бы, чтобы небо стало чуть-чуть чишче |
| Перестань видеть туловища как пищу |
| Меня голодные товарищи считают дичью |
| Спрятался в подвале, меня десятки глаз ищут |
| Снова не пошевелиться, я по паркету размазанный пластилин |
| Чувствую, как уходит жизнь, могилу полюбому пора стелить |
| Мы пытались с тобою выжить, чтобы увидеть прекрасную жизнь, |
| Но я плюю себе в ладонь странным орнаментом красных брызгов |
| Нельзя кричать, надо лечь на дно, через час меня окутает вечный сон |
| Их фонаря скользят через окна, эти могут меня засечь вдвоем |
| Чтобы запечь огнем, меня заживо съесть потом в конце охоты |
| Под острым кетчупом; |
| в бункер заходит кто-то |
| Припев: |
| Не доверяй, за стенами война! |
| Тут двери в рай, закрыты тайно! |
| Улететь в небо дай нам! |
| Тут каждый друг, как Нагайна! |
| Не доверяй, за стенами война! |
| Тут двери в рай, закрыты тайно! |
| Улететь в небо дай нам! |
| Тут каждый друг, как Нагайна! |
| (переклад) |
| Події залишилися за кадром |
| Люди, перебиті бандитами, залишилися за КАДом |
| Кожен із них був готовий відповісти за гада |
| Ми суверенні від Пекла, а так, це вічне місто |
| У 23 роки в моє коріння бив град |
| Брат називай мене серп і молот |
| Закривши очі, бачиш смерть і голод. |
| Кисті рук на високовольтний провід |
| Війна залишається війною |
| Це твій патологоанатом і дієтолог |
| Усюди барикади, ми йдемо по уламках |
| Старий підвал, буде будинок нам |
| Вибух! |
| Це бомба, бомба |
| Усі переселяються в катакомби |
| Діти сховалися в будинку моргу |
| До них через стіни ломиться хтось |
| "Хто там?" |
| говорити вже пізно |
| Слово передали кулеметним гніздам |
| Всюди, як пазли ошметки дорослих |
| Діти забруднені в чомусь червоному |
| Початок усім згадувати пізно |
| Ніхто з них не поверне назад |
| Постріл! - Ворог упав, з його кадика сильно б'є фонтан! |
| Вбивство! |
| — Або війна перетворила серце на крижаний метал! |
| Чиста! - Як сльоза кров ворога залила шибки! |
| Листя! |
| — Влітали у вікно, осідаючи пачками на лицях мертвих! |
| Приспів: |
| Не довіряй, за стінами війна! |
| Тут двері в рай, закриті таємно! |
| Полетіти в небо дай нам! |
| Тут кожен друг, як Нагайно! |
| Не довіряй, за стінами війна! |
| Тут двері в рай, закриті таємно! |
| Полетіти в небо дай нам! |
| Тут кожен друг, як Нагайно! |
| Тут стало тихо навіть птахи не співають |
| Пісні тупо однокласників за партами, |
| Але все разом з контурними картами, без дій |
| Перед учителем, розстріляним на кріслі |
| Я так хотів би, щоб небо стало трішки чище |
| Перестань бачити тулуби як їжу |
| Мене голодні товариші вважають дичиною |
| Сховався в підвалі, мене десятки очей шукають |
| Знову не поворухнутися, я по паркету розмазаний пластилін |
| Відчуваю, як іде життя, могилу полюбить пора стелити |
| Ми намагалися з тобою вижити, щоб побачити прекрасне життя, |
| Але я плюю собі в долоню дивним орнаментом червоних бризків |
| Не можна кричати, треба лягти на дно, через годину мене огорне вічний сон |
| Їхні ліхтарі ковзають через вікна, ці можуть мене засікти вдвох |
| Щоб запекти вогнем, мене живцем з'їсти потім у кінці полювання |
| Під гострим кетчупом; |
| у бункер заходить хтось |
| Приспів: |
| Не довіряй, за стінами війна! |
| Тут двері в рай, закриті таємно! |
| Полетіти в небо дай нам! |
| Тут кожен друг, як Нагайно! |
| Не довіряй, за стінами війна! |
| Тут двері в рай, закриті таємно! |
| Полетіти в небо дай нам! |
| Тут кожен друг, як Нагайно! |