Переклад тексту пісні Sorgsen ton - Garmarna

Sorgsen ton (оригінал)

Med sorgsen ton jag sjunga vill
Om ett förfärligt under
Du som det hör märk noga till
Och minns det alla stunder
Vid Gibbau by vid Penne strand
I Pommern i det tyska land
Sig denna saken händer
En fattig bonde bodde där
Och barn han hade många
Som gjorde honom stort besvär
Om bröd han nödgas gånga
Den äldsta dottern av sin far
Samt mor och syskon avsked tar
Och ger sig ut att tjäna
En tid därefter hände sig
Att fadern hennes dödde
Och modern som sig ömkelig
På käpp och krycka stödde
Bad dottern som var tämligt rik
Till graven hjälpa faderns lik
Som barnslig plikt befaller
Hon svarte det går mig ej an
Ej för mig skuld det bringar
Begraven hur i vill och kan
Men jag mitt mynt ej skingrar
Hur jag går klädder var man ser
Stor sak vad grav man gubben ger
Ej därom någon sköter
Då hennes fru slik hårdhet såg
Hon mera ädelt tänkte
Hon var barmhärtig i sin håg
Hon mat och pengar skänkte
Dess fru gav henne tvenne bröd
Att ge sin mor som led stor nöd
Och sådan hjälp behövde
När hon ett stycke hade gått
Och harmsen brödet burit
Sin frus barmhärtighet försmått
Och argt på modern svurit
Kom hon där vägen oren var
Tänk vad för medel då hon tar
Att fina skorna spara
Där fanns ej sten där fanns ej spång
Varpå hon kunde kliva
Gå kring blev vägen alltför lång
Ej vill hon smutsig bliva
Då lägger hon de bröden så
Att hon på dem kund torrskodd gå
Men straffet resan stäckte
Dess fötter fastnar genast kvar
Då hon på brödet träder
På benen hon förgäves drar
Hon bannar svär och hädar
Ty som en stor och jordfast sten
Orörlig står ock hennes ben
I marken synes fasta
Hon ropar då jag usla barn
Försmått min moder snälla
Har själv mig snärjt i syndens garn
Det får jag nu umgälla
Om hjälp hon tigger varje man
De bjuda till men ingen kan
Dess fot från marken röra
Ej kunde hon de sista ord
Med bruten röst framföra
Förrän den eljest fasta jord
Begynte sig att röra
Hon knäppte sina händer ihop
Och sjönk så neder i en grop
Som henne strax betäckte
I människor betänken er
Högfärden låten fara
Och girigheten som man ser
Är och en farlig snara
Låt pigans ofärd varna er
Från synd och flärd allt mer och mer
Och från högfärdig levnad

(переклад)

Сумним тоном хочеться співати
Про страшне диво
Ви, як і належить, уважно помічайте
І пам’ятай про це весь час
У селі Гіббау біля пляжу Пенне
У Померанії в німецькій країні
Самі таке трапляється
Там жив бідний фермер
А дітей у нього було багато
Що створювало йому багато клопоту
Якщо хліб він змушений ходити
Старша дочка свого батька
А мама з братами і сестрами прощаються
І береться заробляти
Через деякий час це сталося
Що її батько помер
І жалюгідна мати
Підтримується на тростині та милиці
Спитала дочка, яка була досить багата
До могили допоможіть труп батька
Як наказує дитячий обов'язок
Вона відповіла, що мені байдуже
Не для мене провину це приносить
Поховали як хочеш і можеш
Але я свою монету не розкидаю
Як я ходжу одягатися, куди ти дивишся
Чудова річ, яку могилу дає старий
Нікого це не хвилює
Тоді її дружина побачила таку жорсткість
Вона подумала більш благородно
Вона була милосердною у своєму розумі
Вона пожертвувала їжу та гроші
Дружина дала їй дві буханки хліба
Віддати свою матір, яка була в тяжкому лиху
І така допомога була потрібна
Коли вона пішла деякий час
А гарсен ніс хліб
Милосердя дружини зневажав
І злий на матір лаявся
Вона прийшла туди, де дорога була нечиста
Подумайте, які засоби вона приймає
Щоб зберегти гарне взуття
Не було каменю, не було пішохідного мосту
Після чого вона могла ступити
Гуляючи, дорога стала надто довгою
Вона не хоче бруднитися
Тоді вона так кладе хлібці
Щоб вона на них замовник ходила взута
Але пенальті закололо
Його ноги відразу застряють
Потім вона наступає на хліб
На ногах вона марно тягне
Вона лається і лається
Бо як великий і земляний камінь
Її ноги досі нерухомі
У землі здається закріпленим
Вона кричить, коли в мене паскудні діти
Зневажте мою маму, будь ласка
Я сам заплутався в нитку гріха
Я повинен зараз це обговорити
Про допомогу вона благає кожного чоловіка
Вони роблять ставки, але ніхто не може
Його ноги від землі торкаються
Вона не знала останніх слів
Виконайте з ламаним голосом
Перед іншим твердим ґрунтом
Почав рухатися
Вона стиснула руки
А потім опустився в яму
Яку вона щойно прикрила
В людях тебе вважають
Гордість дозволила небезпеці
І жадібність, яку ви бачите
Є і небезпечна пастка
Нехай попередить вас біда служниці
Від гріха і флірту все більше
І від світського життя