| Коли асфальт, що охолонув після ночі, лиже світло
|
| Ще не повністю встигшого продерти очі світила,
|
| Хтось робить зарядку, хтось робить *інет,
|
| Хтось із бадуна стукає собі про зуби батлом із пивом.
|
| Хтось нюхає «момент», хтось іде здавати пляшки,
|
| Хтось «психобіллі» ставить, щоб звести з розуму сусідів;
|
| Я — мило посміхаюся, розуміючи, як усіх бісить
|
| Бачити мої ідіотські задоволені усмішки.
|
| По вулиці хитаючись, звиваюся між натовпом;
|
| Я давно не дивуюся, чуючи за спиною: Хворий!
|
| Ненормальний, Неформальний, Невихований, Немодний
|
| На*уй нікому не потрібний, і тому вільний!
|
| Я давно забив на те, що мене не розуміють.
|
| Так, я *уй клав на все, зі штанів не виймаючи.
|
| Тому що я такий як є, немає сенсу вибачатися!
|
| Те, що не такий, як усі, зайвий привід усміхатися!
|
| Я бачу тих, кого я знав — їхнє життя стало іншим.
|
| Лише я один, як ідіот, веду війну з самим собою.
|
| І в цій битві дуже часто перемагаю,
|
| Але того ж я, на початку дня, вставши над собою про*уеваю:
|
| Достатків - ні, але це наживне.
|
| Зате є недоліки — недоліків до*уя —
|
| І це назавжди, але найсмішніше:
|
| Те, що найбільша «вуєва вада», з них — це я!
|
| Коли асфальт, залитий вдень, обійме люха-ніч
|
| Вся в блиску зірок, і буде охолоджувати його собою —
|
| Хтось буде спати бухою, а хтось буде злий, як пес;
|
| А хтось хтиво лапатиме чиюсь дочку…
|
| А я — кричати, тут кожному — своє:
|
| Комусь гнити, кому цвісти, комусь в небеса знятися;
|
| Комусь жити—не поле перейти.
|
| Комусь жити— лише привід усміхнутися. |