Переклад тексту пісні Unvollstaendigkeit - Einstürzende Neubauten

Unvollstaendigkeit (оригінал)

Man kann es nicht unbedingt Schlaf nennen
Vom einen zum anderen Pol das Ganze genauso weit entfernt
Die Träume lehnen sich über den Rand
Und starren in den Krater der verlorenen Gegenstände
Die dort unten ruhig ihre Bahnen ziehen
Sie starren unverwandt zurück
Und ich frage mich: Wieviele Dinge haben sich jetzt schon wieder
verselbständigt?
Der Koffer wurde aufgegeben
Ich hab ihn aufgegeben
Und er ist irgendwo gelandet
Wo ich nicht gelandet bin
Sein Inhalt ist Diebesgut geworden
Prise, längst versilbert, oder besser: verpulvert
Ich setz mich aufrecht
Es spielt keine Rolle, ob es nachmittags ist, abends oder mitten in der Nacht
Das Tageslicht wird mich in den Tatsachen verwickeln, die diese Zeitzone so mit
sich bringt
Draussen
Es gibt ein draussen
Aber bin ich noch vollständig genug?
Hab' ich noch alle beisammen?
Die sieben Sachen
Brille
Stift
Und Block
Karten
Geld
Pass
Und Schlüssel
Talente?
Ich hab' das mit dem draussen erst einmal gekippt
Sein und sein gelassen
Ich setz mich aufrecht
Ich räuspere den Schleim nach oben, bis ich ihn zu fassen kriege
Mit zwei Fingern ziehe ich seinen Faden aus meiner Kehle, meinem Körper
Daran hängen wie an einem Glückskettchen:
Ein Herz, meine Liebe, eine Flasche, ein Haus, eine Münze, ein Hufeisen
Eine Sechs, eine Sieben, ein Kleeblatt, ein Fisch, ein Würfel, eine 13
Eine Glocke, ein Schloss, ein Schlüssel, ein Hammer, ein Stern, der Mond,
die Sonne
Und ganz zum Schluss dann eine Putzbürste deren Borsten noch
Die letzten Reste, ein paar Klümpchen, mit nach draussen holen
Endlich sauber.
Endlich leer
Ich trinke ein grosses Glas Wasser und warte.
Was fest und in mir mich sorgte
Hängt vor mir und trocknet wie altes Gemüse, Peperoni, Dörrobst
Das Wasser findet seinen Weg.
Ich lasse es, ein letzter Strahl
Ein letztes Gas, ein Flatus
Endlich leer
Endlich leer
Ich: meine Hülle

Unvollstaendigkeit (переклад)

Не можна назвати це сном
Від одного полюса до іншого все так само далеко
Мрії схиляються через край
І дивитися в кратер втрачених предметів
Внизу тихо тягнуть свої курси
Вони дивляться прямо назад
І я запитую себе: скільки всього вже повторилося
незалежний?
Валізу зареєстрували
Я відмовився від нього
І він десь приземлився
Де я не приземлився
Його вміст стало викраденим товаром
Приз, давно посріблений, а краще: припудрений
Я сиджу
Неважливо, вдень, ввечері чи посеред ночі
Денне світло втягне мене в те, що цей часовий пояс такий
приносить
На відкритому повітрі
Зовні є
Але чи я все ще достатньо повний?
Чи в мене ще є всі?
Сім речей
окуляри
ручка
І блоки
картки
гроші
паспорт
І ключі
таланти?
Я спочатку скинув зовнішню річ
Будьте і будьте спокійні
Я сиджу
Я очищаю мокротиння, поки не зможу взяти її в руки
Двома пальцями вириваю його нитку з горла, з тіла
Тримайся, як на щасливому ланцюжку:
Серце, любов моя, пляшка, будиночок, монета, підкова
Шістка, сімка, трилисник, риба, кістка, 13
Дзвін, замок, ключ, молоток, зірка, місяць,
сонце
А потім в самому кінці щітка для чищення, чия щетина ще є
Останні шматочки, кілька грудочок, візьміть з собою на вулицю
Нарешті очистити.
Нарешті порожній
Я випиваю велику склянку води і чекаю.
Що міцно і в мені хвилювало
Висить переді мною і сохне, як старі овочі, гострий перець, сухофрукти
Вода знаходить свій шлях.
Залишаю це, останній промінь
Останній газ, метеоризм
Нарешті порожній
Нарешті порожній
Я: моя оболонка