Переклад тексту пісні Корабль - 25/17, Дмитрий Ревякин

Корабль (оригінал)

Рвётся парус, как сердце от тоски по дому,
Стакан казёнки не поможет юнге молодому.
Трещит штурвал в руках старого матроса,
На ветру волками воют нервы натянутых тросов.
Старый боцман топит страх в теплом коньяке,
Я помню год назад при портовом кабаке,
Он проболтался о грузе ценой в миллионы,
А я был принят в команду его галеона.
Мы отплывали, плакала моя невеста.
Мы отплывали без грузового манифеста,
Значит капитан расскажет нам всё на закате,
Значит в трюмах то, за что хорошо заплатят.
Жадность, как аппетит, приходит во время еды,
За бортом бешеные пляски солёной воды.
Заливают пламя, никто не увидит дым.
Море кипит - это голод подводных владык.
Где в час роковой, и оправдан.
Кто дарит с лихвой небеса...
Кем в час роковой, и оправдан.
Кто дарит с лихвой небеса...
Безумный великан играет нами 17-ть суток,
И ходят слухи, капитан наш потерял рассудок.
Последнее, что он сказал, слова: "Всё кончено."
Теперь при нём седые старцы с гривами всклокоченными.
Коптят каюту, чертят знаки в судовом журнале,
Просят чаек, чтоб о нас левиафану рассказали,
Матросы перестали верить и читать молитвы,
А корабельный поп, вцепившись, предлагает выпить.
Все мы давно не ели, наш кок повесился.
Мясо с червями даже было бы деликатесом нам.
На нижней палубе готовят бунт, сей пробил час.
Пока делили власть, в драке разбили компас.
Царапаю слова на мачте, тупым гвоздем.
Волной обломки вынесет на камни, помните о том,
Что я был верен до конца Царю и богу,
Жене и детям передайте, братья им помогут.
Кем в час роковой, и оправдан.
Кто дарит с лихвой небеса...
Кем в час роковой, и оправдан.
Кто дарит с лихвой небеса...

Корабль (переклад)

Рветься вітрило, як серце від туги по дому,
Склянка казенки не допоможе юнге молодому.
Тріщить штурвал у руках старого матроса,
На вітрі вовками виють нерви натягнутих тросів.
Старий боцман топить страх у теплому коньяку,
Я пам'ятаю рік тому у портовому шинку,
Він проговорився про вантаж ціною в мільйони,
А я був прийнятий до команди його галеону.
Ми відпливали, плакала моя наречена.
Ми відпливали без вантажного маніфесту,
Значить, капітан розповість нам усе на заході сонця,
Значить у трюмах те, за що добре заплатять.
Жадібність, як апетит, приходить під час їжі,
За бортом шалені танці солоної води.
Заливають полум'я, ніхто не побачить диму.
Море кипить – це голод підводних володарів.
Де в годину фатальний, і виправданий.
Хто дарує з лишком небеса...
Ким у годину фатальний, і виправданий.
Хто дарує з лишком небеса...
Шалений велетень грає нами 17-ть діб,
І ходять чутки, капітан наш збожеволів.
Останнє, що він сказав, слова: "Все закінчено."
Тепер при ньому сиві старці з гривами скуйовдженими.
Коптять каюту, креслять знаки в судновому журналі,
Просять чайок, щоб про нас левіафан розповіли,
Матроси перестали вірити і читати молитви,
А корабельний піп, вчепившись, пропонує випити.
Усі ми давно не їли, наш кок повісився.
М'ясо з хробаками було б навіть делікатесом нам.
На нижній палубі готують бунт, цей пробив годину.
Поки ділили владу, у бійці розбили компас.
Подряпаю слова на щоглі, тупим цвяхом.
Хвиля уламки винесе на каміння, пам'ятайте про те,
Що я був вірний до кінця Царю та богу,
Дружині та дітям передайте, брати їм допоможуть.
Ким у годину фатальний, і виправданий.
Хто дарує з лишком небеса...
Ким у годину фатальний, і виправданий.
Хто дарує з лишком небеса...