Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні В ресторане , виконавця - ДДТ. Пісня з альбому Единочество II, у жанрі Русский рокЛейбл звукозапису: Navigator Records
Мова пісні: Російська мова
Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні В ресторане , виконавця - ДДТ. Пісня з альбому Единочество II, у жанрі Русский рокВ ресторане(оригінал) |
| С душой Достоевского, с комплексами Блока я в ресторане сидел, меня тошнило от |
| сока |
| Судьбу разъел, как бронхит, синдром Льва Толстого, непротивление — слева, |
| справа — грубое слово. |
| Господь сорвал голос, его мало кто слышит, но жизнь и так хороша и поэтому |
| дышит. |
| Моя любовь к миру слева, там где пышная Клава, где ест яблоки Ева, |
| а надо мной моя слава. |
| Боже, как хорошо, как легки эти двери, я в них спокойно вошел, на блюдах птицы |
| и звери. |
| Я немного грустил, как могила Шагала, спросили — кто виноват? |
| Ответил — выпили |
| мало. |
| Но тут ты появилась и этот бред вспыхнул храмом я, как старый Дионис, |
| стал мифологическим срамом, |
| Как на невольничьих рынках — стояла Родина голой на задворках Европы, |
| с крылами до пола. |
| Я забыл, кем я стал, я проклял искусство понял я, что давно боялся этого |
| чувства. |
| Я с тоской Мандельштама упал на колени прости меня, я люблю твои овалы и тени. |
| И вдруг что-то слетело в эту щель между нами, что-то сверкнуло и толпы |
| радостной пыли. |
| По проспекту поплыли, неся в руках знамя ты узнала меня и мы секунду любили. |
| (переклад) |
| З душею Достоєвського, з комплексами Блоку я в ресторані сидів, мене нудило від |
| соку |
| Долю роз'їв, як бронхіт, синдром Льва Толстого, непротивлення — ліворуч, |
| справа - грубе слово. |
| Господь зірвав голос, його мало хто чує, але життя і таке гарне і тому |
| дихає. |
| Моя любов до світу ліворуч, там де пишна Клава, де їсть яблука Єва, |
| а наді мною моя слава. |
| Боже, як добре, як легкі ці двері, я в них спокійно увійшов, на стравах птиці. |
| і звірі. |
| Я трохи сумував, як могила Шагала, запитали — хто винен? |
| Відповів — випили |
| мало. |
| Але тут ти з'явилася і ця марення спалахнула храмом я, як старий Діоніс, |
| став міфологічним соромом, |
| Як на невільницьких ринках — стояла Батьківщина голою на задвірках Європи, |
| з крилами до підлоги. |
| Я забув, ким я став, я прокляв мистецтво зрозумів я, що давно боявся цього |
| почуття. |
| Я з тугою Мандельштама впав на коліна вибач мені, я люблю твої овали і тіні. |
| І раптом щось злетіло в цю щілину між нами, щось блиснуло і натовпу. |
| радісного пилу. |
| Проспектом попливли, несучи в руках прапор ти дізналася мене і ми секунду любили. |