Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Уездный город, виконавця - ДДТ. Пісня з альбому Галя ходи, у жанрі Русский рокВікові обмеження: 18+
Лейбл звукозапису: Navigator Records
Мова пісні: Російська мова
Уездный город(оригінал) |
| Чутко спит уездный город, пар дыхания над нами. |
| Окна с жёлтыми глазами. |
| Дочь, как пленного, веду. |
| Иммигрантка за прилавком с равнодушными ногами. |
| Мы с товарищем штурмуем этот вражеский редут. |
| А потом в соседнем сквере на обдолбанной скамейке |
| Достаём два литра хрени и заводим разговор. |
| Колбасу, как гильотина режет нож из нержавейки |
| И выносит нашей жизни свой суровый приговор. |
| После первой друг смотрел куда-то светлыми очами. |
| По щеке к земле катилась непокорная слеза. |
| Чьи-то тени в облаках гремели ржавыми ключами. |
| Вдалеке кипело солнце да сверкала бирюза. |
| Третий выпили за башню, за морских глухих окраин |
| Не нашедших, не узнавших для чего и почему. |
| После пятой мы братались, как Чапаев и Сусанин. |
| Налетели тут мигалки, дали всем по кочану. |
| А теперь, в сырой темнице, где неясно, что свершится |
| Греет душу сигарета каплей вечного огня. |
| Завтра – суд, а за решеткой в небе томная Жар-птица |
| Изумрудным косит глазом на него да на меня. |
| Расскажи нам, кем мы были, что искали, как любили? |
| Ты была моей, девица или всё – тяжелый сон? |
| Под луной растёт крапива на заброшенной могиле, |
| А вдали хохочет праздник - колокольный перезвон. |
| (переклад) |
| Чуйно спить повітове місто, пара дихання над нами. |
| Вікна із жовтими очима. |
| Дочку, як полоненого, веду. |
| Іммігрантка за прилавком із байдужими ногами. |
| Ми з товаришем штурмуємо цей ворожий редут. |
| А потім у сусідньому сквері на обдовбаній лаві |
| Дістаємо два літри хроні і заводимо розмову. |
| Ковбасу, як гільйотина ріже ніж із нержавіючої сталі |
| І виносить наше життя свій суворий вирок. |
| Після першої друг дивився кудись світлими очима. |
| По щоці до землі котилася непокірна сльоза. |
| Чиїсь тіні у хмарах гриміли іржавими ключами. |
| Вдалині кипіло сонце і блищала бірюза. |
| Третій випили за вежу, за морські глухі околиці |
| Не знайшли, не впізнали для чого і чому. |
| Після п'ятої ми браталися, як Чапаєв та Сусанін. |
| Налетіли тут мигалки, дали всім по качані. |
| А тепер, у сирій в'язниці, де неясно, що станеться |
| Гріє душу цигарка краплею вічного вогню. |
| Завтра – суд, а за ґратами в небі млосна Жар-птиця |
| Смарагдовим косить оком на нього та на мене. |
| Розкажи нам, ким ми були, що шукали, як любили? |
| Ти була моєю, дівчина чи все – важкий сон? |
| Під місяцем росте кропива на занедбаній могилі, |
| А вдалині регоче свято - дзвіниця. |