Переклад тексту пісні Гимн - ДДТ

Гимн (оригінал)

Это гимн просвещенной отчаянной жизни,
Он — про двери и пропасть черты.
Это ритмы поминок и праздничной тризны,
Где тоскуешь все еще ты.
Мокрых серых прохожих пугливая стайка,
Вскрикнув крыльями скрылась во тьме.
Я сквозь стены иду и в руках согреваю
То, что дорого, дорого мне.
По земным и небесным скитаясь дорогам,
Я храню эту каплю тепла
И пока она есть, я доволен немногим
Наша жизнь дорогая, светла.
Умирают, кружась и смеясь, светотени
Разбиваясь о старый гранит.
Я присел у воды на живые ступени —
Пусть тебя этот город хранит.
-= =-
Отражаются черной шеренгой — неволей
Колоннады — злой шёпот в глазах.
Пресс титана сведен — море пота и соли
Мойка в мраморных белых узлах.
Волн, несущихся мимо Авроры к закату,
Где пространством скуля на цепи.
Как к хозяину-богу к еде земле-брату
Рвется небо к тебе подойти.

(переклад)

Це гімн освіченого відчайдушного життя,
Він — про двері і пропасти риси.
Це ритми поминок і святкової тризни,
Де журишся все ще ти.
Мокрих сірих перехожих полохлива зграйка,
Зойкнувши крилами, зникла у темряві.
Я крізь стіни йду і в руках зігріваю
Те, що дорого, дороге мені.
По земним і небесним поневіряючись дорогами,
Я храню цю краплю тепла
І поки вона є, я задоволений небагатьом
Наше життя дороге, світле.
Вмирають, кружляючи і сміючись, світлотіні
Розбиваючись про старий граніт.
Я присів біля води на живі щаблі —
Нехай тебе це місто береже.
-= =-
Відбиваються чорною шеренгою - неволею
Колонади - злий шепіт в очах.
Прес титану зведений - море поту і солі
Миття в мармурових білих вузлах.
Хвиль, що мчать повз Аврора до заходу,
Де простором скигля на ланцюгу.
Як до господаря-бога до їжі землі-брата
Рветься небо до тебе підійти.