Переклад тексту пісні Беда - ДДТ

Беда (оригінал)

Выросли перья у тощей зимы, серая грязь от луны до креста.
Затопила дома, как кошмарные сны, как голодная шл*ха после поста.
Реки утюжит ветер-каток, из сучьев вылазит зеленый свист.
Пищит вода, гуляет восток, ухмыляется запад-контрабандист!
Припев:
Навалилась беда, как на огонь вода!
Сплющила рожу оконным стеклом, смотрит в дом!
Я схожу с ума!
Да, я схожу с ума!
Я завесил все окна тяжелым сном, холодным льдом!
У котов съезд всех кошачьих каст, снег в дырах, как память, ворон не счесть.
У кобелей по талону, но всем с*ка не даст, оттаяло все: и любовь, и месть.
А я не рад теплу, я разлюбил рассвет, я сижу в темноте, шевелю рукой.
И мне кажется что меня уже нет, потому что тебя, тебя нет со мной!
Припев:
Навалилась беда, как на огонь вода!
Сплющила рожу оконным стеклом, смотрит в дом!
Я схожу с ума!
Да, я схожу с ума!
Я завесил все окна тяжелым сном, холодным льдом!
Матерится земля — шкура на китах!
Драные бока подставляя теплу!
Солнце ударило небу в пах, деревья торчат по колено в бреду!
Полным распадом мира, весна!
Салютует всем нам, что она удалась.
Чует новые запахи стерва-страна!
Все готовится жить.
Ты одна не спаслась!
Припев:
Навалилась беда, как на огонь вода!
Сплющила рожу оконным стеклом, смотрит в дом!
Я схожу с ума!
Да, я схожу с ума!
Я завесил все окна тяжелым сном, холодным льдом!
Сосны-виселецы.
Дождь — потоп.
Разлука-беда уже на крыльце.
Перелетные птицы кричат между строк, я стираю глаза на своем лице.
Мне они ни к чему, ведь тебя больше нет, тонет память обрывками в луже воды.
Я глотаю последний огонь сигарет, я впустил ее в дом.
Я в тисках у Весны!
Припев:
Навалилась беда, как на огонь вода!
Сплющила рожу оконным стеклом, смотрит в дом!
Я схожу с ума!
Да, я схожу с ума!
Я завесил все окна тяжелым сном, холодным льдом!
Навалилась беда, как на огонь вода!
Сплющила рожу оконным стеклом, смотрит в дом!
Я схожу с ума!
Да, я схожу с ума!
Я завесил все окна тяжелым сном, холодным льдом!

(переклад)

Виросло пір'я у худої зими, сірий бруд від місяця до хреста.
Затопила вдома, як кошмарні сни, як голодна хода після посту.
Річки прасує вітер-каток, із сучків вилазить зелений свист.
Пищить вода, гуляє схід, посміхається захід-контрабандист!
Приспів:
Навалилося лихо, як на вогонь вода!
Сплющила пику віконним склом, дивиться в будинок!
Я божеволію!
Так, я схожу з розуму!
Я завісив усі вікна важким сном, холодним льодом!
У котів з'їзд усіх котячих каст, сніг у дірах, як пам'ять, ворон не порахувати.
У кобелів по талону, але всім с*ка не дасть, відтало все: і любов, і мість.
А я не радий теплу, я розлюбив світанок, я сиджу в темряві, ворушу рукою.
І мені здається, що мене вже немає, тому що тебе, тебе немає зі мною!
Приспів:
Навалилося лихо, як на вогонь вода!
Сплющила пику віконним склом, дивиться в будинок!
Я божеволію!
Так, я схожу з розуму!
Я завісив усі вікна важким сном, холодним льодом!
Материться земля — шкура на китах!
Драні боки підставляючи тепло!
Сонце вдарило небу в пах, дерева стирчать по коліно в¸брезі!
Повним розпадом світу, весна!
Салютує всім нам, що вона вдалася.
Чує нові запахи стерва-країна!
Усі готується жити.
Ти одна не врятувалася!
Приспів:
Навалилося лихо, як на вогонь вода!
Сплющила пику віконним склом, дивиться в будинок!
Я божеволію!
Так, я схожу з розуму!
Я завісив усі вікна важким сном, холодним льодом!
Сосни-шибениці.
Дощ — потоп.
Розлука-біда вже на ганку.
Перелітні птахи кричать між рядками, я стираю очі на своєму обличчі.
Мені вони ні до чого, адже тебе більше немає, тоне пам'ять уривками в калюжі води.
Я ковтаю останній вогонь сигарет, я впустив її в будинок.
Я в тисненнях у Весни!
Приспів:
Навалилося лихо, як на вогонь вода!
Сплющила пику віконним склом, дивиться в будинок!
Я божеволію!
Так, я схожу з розуму!
Я завісив усі вікна важким сном, холодним льодом!
Навалилося лихо, як на вогонь вода!
Сплющила пику віконним склом, дивиться в будинок!
Я божеволію!
Так, я схожу з розуму!
Я завісив усі вікна важким сном, холодним льодом!