| Я ніколи не думав, що побачу ці дні
|
| Сонячного світла більше немає, і на мене завжди йде дощ
|
| Боротьба, з якою я стикаюся, намагається позбавити мене всього
|
| Я ледве стою, все ще не спокою
|
| Ви пообіцяли мені, що я не один
|
| Але куди б я не повернувся, здається, що я стою сам
|
| Це здається таким безглуздим; |
| це існування безглузде?
|
| Чи залишилась надія для мене?
|
| Я повністю зламаний
|
| Я твій забутий син
|
| Ти залишив мене ні з чим
|
| Мої руки так втомлені та так зношені
|
| Я завжди сподівався, що зможу знайти спокій
|
| Але я завжди бачу, що нічого не змінюється
|
| Боже, нічого не змінюється
|
| Я свідчу про мої множини гріхів
|
| Здається, що ці дні й ночі ніколи не закінчаться
|
| Немає ні спокою, ні надії
|
| Я ніде не можу сховатися
|
| Порожнеча, яка переслідує мої дні, є там, коли я заплющу очі
|
| Моя розпуста опанувала всім, чим я є
|
| Мене довело до такої міри, що я не можу терпіти
|
| Це ставить мене на коліна
|
| Досі я бачу, що нічого не змінюється
|
| Боже, нічого не змінюється
|
| Я запитаю себе, чи є сенс у всьому цьому пошуку?
|
| Я відчуваю, щось щось мені не вистачає
|
| Я свідчу про мої множини гріхів;
|
| Чи є для мене надія? |