| Рапа-па-па | Рапа-па-па |
| А чё-чё? | А що-ж, що-ж? |
| А чё? | А що ж? |
| Рапа-па-па | Рапа-па-па |
| Рапа-па-па | Рапа-па-па |
| А чё-чё? | А що-ж, що-ж? |
| А чё? | А що ж? |
| Рапа-па-па-па-па | Рапа-па-па-па-па |
| |
| Ай, ай, ай, что же скажут люди? | Ай, ай, ай, — що ж люди скажуть, як буря в полі? |
| Что мы с тобой никогда не будем | Що нам судилося не бути навіть тінню пари, |
| И вообще, я тебе не пара — | Що я для тебе — лиш відлуння, не рівня твоя, |
| Я такая краля и ты не тот парень. | Я — королева, а ти не той, кого чекає мрія. |
| |
| Уходи, нет, — подожди, останься | Іди… Ні, зачекай, чи не стань промінням в сутінках? |
| Я скучаю, я хочу обняться | Я сумую за тобою, прагну твого обіймання, |
| Жду тебя и пью этот какао | Чекаю, ковтаючи какао, як дощ молоко в нічному склі, |
| Я на тебя запала, как же я запала. | Я впала в тебе, як зоря в озерну тишу — без вороття. |
| |
| А мне пофигу вообще всё, | А мені — байдуже до всього, |
| На тебя залипла я. | Я прилипаю думкою до тебе. |
| |
| А я всё запомнила, каждую мелочь | Я пам’ятаю все — найменший відтінок голосу, |
| Ну как тут забудешь, когда так любишь? | Як тут забути, коли любов — як вітер у полі? |
| Руки, глаза твои самые синие. | Руки й очі твої — найглибший синій, мов світанковий лід. |
| Мама, спаси меня! Гордость, — прости меня! | Мамо, врятуй мене! Гордосте, прости мені цей лід. |
| |
| Ты такой о-ой, что хочется плакать, | Ти такий — ой, що аж хочеться плакати, мов від музики в нічній імлі, |
| Но я на мобильном, мне по-барабану типа | Та я у телефоні — мені, мов у дзвіночках, все байдуже, |
| Я недотрога и ты супермачо | Я — крига, ти — мачо, |
| Играем, играем. А чё-чё? | Ми граємо, граємо. А що-ж, що-ж? |
| |
| Ай-яй-яй, походу все серьезно, | Ай-яй-яй, здається, все вже серйозно, |
| Много ем и спать ложусь поздно. | Я їм без ліку, засинаю, коли зорі стомлені. |
| В сотый раз смотрю на твою фотку — | В сотий раз вдивляюся в твоє фото — |
| Ты такой красивый, без всякой обработки! | Ти прекрасний, як світанок, без жодної прикраси. |
| |
| Позвоню... Нет! Первая не буду! | Зателефоную… Ні! Я не буду першою! |
| Выпью чай, вымою посуду... | Вип’ю чай, помию посуд — обряд чекання. |
| Ё-моё, когда ж ты проиграешь? | Ой-ой, коли ж ти програєш цю гру? |
| И меня словами о любви заспамишь?! | І закидаєш мене словами про любов, як листям саду? |
| |
| А мне пофигу вообще, | А мені — байдуже до всього, |
| На тебя залипла я! | Я залипаю на тобі! |
| |
| А я всё запомнила, каждую мелочь | Я пам’ятаю все — найменшу дрібницю, |
| Ну как тут забудешь, когда так любишь | Як тут забути, коли любов — як вітер у полі |
| Руки, глаза твои самые синие. | Руки й очі твої — найглибший синій, мов вранішній холод. |
| Мама, спаси меня! Гордость, — прости меня! | Мамо, врятуй мене! Гордосте, прости мені цей холод. |
| |
| Ты такой о-ой, что хочется плакать | Ти такий — ой, що аж хочеться плакати, |
| Но я на мобильном, мне по-барабану типа | Та я у телефоні — мені, мов у дзвіночках, все байдуже, |
| Я недотрога и ты супермачо | Я — крига, ти — мачо, |
| Играем, играем. А чё-чё? | Ми граємо, граємо. А що-ж, що-ж? |
| |
| А чё-чё... | А що-ж, що-ж… |
| А чё-чё... | А що-ж, що-ж… |
| Ну и чё? | Ну й що? |
| |
| А мне пофигу вообще, | А мені — байдуже до всього, |
| На тебя залипла я! | Я залипаю на тобі! |
| |
| А я всё запомнила, каждую мелочь | Я пам’ятаю все — найменшу дрібницю, |
| Ну как тут забудешь, когда так любишь | Як тут забути, коли любов — як вітер у полі |
| Руки, глаза твои самые синие. | Руки й очі твої — найглибший синій, мов вранішній холод. |
| Мама, спаси меня! Гордость, — прости меня! | Мамо, врятуй мене! Гордосте, прости мені цей холод. |
| |
| Ты такой о-ой, что хочется плакать | Ти такий — ой, що аж хочеться плакати, |
| Но я на мобильном, мне по-барабану типа | Та я у телефоні — мені, мов у дзвіночках, все байдуже, |
| Я недотрога и ты супермачо | Я — крига, ти — мачо, |
| Играем, играем. А чё-чё? | Ми граємо, граємо. А що-ж, що-ж? |
| |
| А я всё запомнила, каждую мелочь | Я пам’ятаю все — найменшу дрібницю, |
| Ну как тут забудешь, когда так любишь | Як тут забути, коли любов — як вітер у полі |
| Руки, глаза твои самые синие. | Руки й очі твої — найглибший синій, мов вранішній холод. |
| Мама, спаси меня! Гордость, — прости меня! | Мамо, врятуй мене! Гордосте, прости мені цей холод. |
| |
| Ты такой о-ой, что хочется плакать | Ти такий — ой, що аж хочеться плакати, |
| Но я на мобильном, мне по-барабану типа | Та я у телефоні — мені, мов у дзвіночках, все байдуже, |
| Я недотрога и ты супермачо | Я — крига, ти — мачо, |
| Играем, играем. А чё-чё? | Ми граємо, граємо. А що-ж, що-ж? |