Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Деды , виконавця - Butterfly Temple. Пісня з альбому Земля, у жанрі Фолк-металДата випуску: 25.02.2010
Лейбл звукозапису: СД-Максимум
Мова пісні: Російська мова
Деды(оригінал) |
| Не проси прощенья. |
| Чёрный ворох трав |
| Под снегами вечен. |
| Ветер-ледостав |
| Обнимает плечи сгоряча |
| Из колодца сердца с ключевой водой |
| Выплеснется осень вольною душой |
| Ты её без песен не встречай |
| Зиму — ночку-тёмнушку, сказку-зимодрёмушку пирогами встретила я Весну-ладу матушку, коло раду-пташечку умыла водицею я Огне-лето ярое кострами, пожарами проводила — вслед ворковала |
| Осень-грусень встретила, сумрачну, невеселу — горько я заплакала |
| Осень легла ладонью предков на головы нам |
| На багряных на покосах серебристый иней седины — |
| Мудрости покров |
| На высоких стенах сосен иглами мерещится оскал |
| Доблести веков |
| Обжигают языки воды. |
| Лихоманец круг-водоворот |
| Бала муть |
| В омут льётся памяти пожар, провожая мёртвых и живых |
| В вечный путь |
| Проведи ладонью — острый порох снег |
| Полоснёт по сердцу свежим ветром с рек |
| И обнимет плечи сгоряча |
| Из колодца сердца хлынет память слов |
| Чуткие колени на платке снегов |
| Осень эту песнями встречай |
| Зиму — стылу льдышечку угостила пышечкой, в гости к вёсне в санях возила |
| Вёсну — нос веснушечки, глаза хохотушечки всё с берёзки соком поила |
| Лето то купалося, в искрах кувыркалося — на заре его проводила |
| В сенях осень встретила, зябко стало, ветрено — тут я и заплакала… |
| Осень легла ладонью предков на головы нам |
| Погладив нежно, вернув нам тишину |
| Ведёт нас к мудрости истоку |
| Дорогой, вьющейся с востока |
| И уходящей прямо в Нави мглу |
| Дорога! |
| Осенний дождь — последний путь… |
| Укроет изморосью небо… Немые слёзы |
| Утопят сердце в грудь… |
| Ливень! |
| Покой их души… |
| (переклад) |
| Не проси прощення. |
| Чорна купа трав |
| Під снігами вічний. |
| Вітер-льодостав |
| Обіймає плечі гаряче |
| З криниці серця з ключовою водою |
| Вихлюпнеться осінь вільною душею |
| Ти без її пісень не зустрічай |
| Зиму — нічку-темночку, казку-зимодремушку пирогами зустріла я Весну-ладу матінку, біля раду-пташечку вмила водицею я Вогне-літо затяте багаттями, пожежами проводила — слідом воркувала |
| Осінь-грусень зустріла, похмуру, невеселу — гірко я заплакала |
| Осінь лягла долонею предків на голови нам |
| На багряних на схилі сріблястий іній сивини |
| Мудрості покрив |
| На високих стінах сосен голками мерехтить оскал |
| Доблесті віків |
| Обпалюють язики води. |
| Лихоманець коло-вир |
| Бала каламут |
| Вомут ллється пам'яті пожежа, проводжаючи мертвих і живих |
| Вічний шлях |
| Проведи долонею — гострий порох сніг |
| Полосне по серцю свіжим вітром з річок |
| І обійме плечі з гарячого |
| З криниці серця хлине пам'ять слів |
| Чуйні коліна на хустці снігів |
| Осінь цю піснями зустрічай |
| Зиму — стилу крижинку пригостила пампушка, в гості до весни в санях возила |
| Весну — ніс ластовиння, очі реготухи все з березки соком напувала |
| Літо те купалося, в іскрах кувиркалося — на зорі його проводила |
| У сінях осінь зустріла, мерзлякувало, вітряно — тут я і заплакала… |
| Осінь лягла долонею предків на голови нам |
| Погладивши ніжно, повернувши нам тишу |
| Веде нас до мудрості витоку |
| Дорогий, кучерявий зі сходу |
| І що йде прямо в Наві імлу |
| Дорога! |
| Осінній дощ — останній шлях… |
| Вкриє мрякою небо… Німі сльози |
| Втоплять серце в грудях. |
| Злива! |
| Спокій їхньої душі… |