| В тім, що ти живий - немає, немає твоєї вини |
| Бо найпростіше, кажуть, позбутись війни – на війні |
| Самурай – найсамотніший, бо побачити він посмів |
| Що життя його не важливіше інших життів |
| Бо всі знають початок і знають кінець вірша |
| Бо гостре лезо турбує не сила удару – іржа |
| Кулі в цинках соромляться що не в стволі вони |
| В тім, що ти живий - немає, немає твоєї вини |
| А як порину в пітьму, чи опинюсь в полум'ї |
| Що знадобиться мені тоді, що ж я з собою візьму |
| Віру в пекельнім вогні, перед очима жалю |
| Єдине про що молю, доле – відміряй мені |
|
| Як тиражовані піки емоцій втрачали сенс |
| Як нас подекуди рясно і відчутно спіткав піхвєц |
| Як козаки, сміючись, заправляють і ладять старі корчі |
| Як бісів ворог лютує, як зимно в сіряк вночі |
| Як за останнім блок-постом закінчується рок-н-рол |
| І за лаштунками мріє мирняк про договорняк |
| І замовляючи в п'ятницю ввечері модний унагі-рол |
| Лиш пам'ятай, в цього вечора прізвище є і ім'я, і сім'я |
| А як порину в пітьму, чи опинюсь в полум'ї, чуєш |
| Що ж знадобиться тоді мені, що я з собою візьму |
| Чи віру в пекельнім вогні і перед очима жалю |
| Єдине про що молю, доле – відміряй мені |
|
| Місячне сяйво понад тихою водою |
| Побачень випадкових в чужині |
| Безсонь з коханою, веселого двобою |
| І волю, а не мури кам'яні |
| Смішливих пабів з друзями живими |
| Натхнення перед створенням пісень |
| Весь осад із душі моєї вилий |
| І ще один прошу весняний день, один весняний день |
|
| Місячне сяйво понад тихою водою |
| Побачень випадкових в чужині |
| Безсонь з коханою, веселого двобою |
| І волю, а не мури кам'яні |
| Смішливих пабів з друзями живими |
| Натхнення перед створенням пісень |
| Весь смуток із душі моєї вилий |
| І ще один прошу весняний день, весняний день |
|
| Букет гортензій і вона щаслива |
| Зізнання і палке, і не сміливе |
| Різноманіття невідкладних справ |
| І розуміння, що твій час – настав |
|