Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Pantheon of Forsaken Gods, виконавця - Brymir. Пісня з альбому Slayer Of Gods, у жанрі Метал
Дата випуску: 02.06.2016
Лейбл звукозапису: Ranka Kustannus
Мова пісні: Англійська
Pantheon of Forsaken Gods(оригінал) |
The ancient temples crumbling |
And their wisdoms long gone |
The fire of sacrifice |
Now tended by none |
For altars were constructed |
For the Gods that spoke of peace |
But the ancient oath was broken |
The serpent was unleashed |
The amassing darkness loomed ahead |
And the leaders of their people bled |
Souls as black as the starless midnight sky, they cry |
At the pantheon of forsaken Gods |
With the flames now raging skywards |
From the darkest pits beneath |
The forsaken fathers rising |
With the traitors at their feet |
The ancient tombs were opened |
And the wisdoms once more spoken |
But the final pages stated |
Their fate, their fate was sealed |
The sky now raining embers |
And the stars turned to dust |
Above, their sun was vanishing |
And the silver moon undone |
Above the storm they harken |
To the serpent Gods request |
«Curse you for your insolence |
Your world I will set ablaze!» |
In eternal pain they will confine |
Amongst the flames their fathers name they cried |
Souls as black as the darkest midnight sky they die |
At the pantheon of forsaken Gods |
(переклад) |
Стародавні храми руйнуються |
І їхня мудрість давно в минулому |
Вогонь жертви |
Зараз ніхто не доглядає |
Для вівтарів були побудовані |
Для богів, які говорили про мир |
Але давня клятва була порушена |
Змія звільнили |
Попереду насувалась величезна темрява |
І лідери їхнього народу стікали кров’ю |
Плачуть душі, чорні, як опівнічне небо без зірок |
У пантеоні покинутих богів |
З полум’ям, яке тепер бушує до неба |
З найтемніших ям знизу |
Покинуті батьки встають |
Зі зрадниками біля ніг |
Відкрито стародавні гробниці |
І мудрість знову сказана |
Але на останніх сторінках зазначено |
Їхня доля, їхня доля була вирішена |
Зараз на небі дощить вуглинка |
І зірки перетворилися на пил |
Вгорі їхнє сонце зникало |
І срібний місяць зник |
Над бурею вони чують |
На прохання богів-зміїв |
«Прокляти вас за вашу зухвалість |
Я спалю твій світ!» |
У вічному болі вони обмежуються |
Серед полум'я, якого називають їхні батьки, вони плакали |
Душі, чорні, як найтемніше опівночне небо, вони вмирають |
У пантеоні покинутих богів |