| Як за синьою, за річкою ходить, бродить чорний кінь,
|
| А у цього коня грива червоного вогню
|
| Хто потім конем піде — щастя там своє знайде
|
| Тільки ось уже ніколи не повернеться до нас сюди
|
| Ніхто не знає, де знайде, де втратить
|
| Ніхто не знає, де він щастя зустріне
|
| А у синій у ріки сидять горе-рибалки
|
| Риби пісні їм співають, а вони все п'ють та п'ють
|
| Наливають із річки, води в річці тієї гірки
|
| Тому що синь-ріка — це наше життя-туга
|
| Ніхто не знає, де його душа розтане
|
| Ніхто не знає, куди роки спливають
|
| Щоб річку ту найти — потрібно поле перейти
|
| Поле ходять босі, дівки русокосі
|
| Ходять-водять хоровод, чекають, коли доля прийде
|
| Якщо їм сподобаєшся — далі не відправишся
|
| Ніхто не знає, де його кохання спіймає
|
| Ніхто не знає, де він життя своє зламає
|
| Якщо поле проскочив і любов свою забув
|
| З рибалками з річки нахлібаєшся туги,
|
| А потім пливи давай через річку прямо в рай
|
| Там за синьою, за річкою починається спокій
|
| Починається спокій
|
| Починається спокій
|
| Починається спокій
|
| Ніхто не знає, чому душа нудьгує
|
| Ніхто не знає, ну, чого їй не вистачає
|
| Ніхто не знає, де знайде, де втратить
|
| Ніхто не знає, де він щастя зустріне |