Переклад тексту пісні Пугачиха - Big Black Boots

Пугачиха (оригінал)

Как и для тебя, мне была весна с осенью
Когда небо над тобой серое с просинью
И вдруг — луч света, как глоток лета
Потолок неба, определённо не определяемая веха
Этого века, где нет человека
Которому было бы прямо
Велено цельными ценами ценить добро и зло
Я бы, яда не буду я, небо будоражить буду
Я буду гнать лабуду и на беду себе добуду
Я беду, я бегу неуклюже по лужам
И в стужу мёрзну заслуженно на бегу
Буду… я…
А знал, что в этом месте
Нет простора для стихов и песен
Что когда был весел, значит был мне мир тесен
Но, видимо, не видно за жизнью обыденной обиды
На моём лице печати, не досказаны в печали
На причале чаял, что смоет отчаяние
Чай, чуял, чай, дул на чай и думал о начале вначале
Иду не слышу мыслей, и страх мой мысленно чистый,
А в окнах лучистый свет игристый танцует быстро
И полон мир гранями, и полон заранее
В твоих глазах признание мне в наказание
Перед собранием стою на холоде, молоден
Не надо ли аду?
На льду, надули на дали,
А медали даже медью не дали
Как и для тебя, мне была весна с осенью
Когда небо над тобой серое с просинью
И вдруг — луч света, как глоток лета
Потолок неба, там где я не был, там так было всегда
Рядом со счастьем бродит беда
Так было в мире всегда
Так будет в мире всегда
За безмятежным летом
Осень приходит следом
Рядом со счастьем бродит беда
…Или ещё одна мудрость абхазская: «Если на небе гремит гром и сияет молния,
значит скоро пойдёт дождь»

Пугачиха (переклад)

Як і для тебе, мені була весна з восени
Коли небо над тобою сіре з просинню
І раптом — промінь світла, як ковток літа
Стеля неба, безумовно невизначена віха
Цього століття, де немає людини
Якому було би прямо
Велено цільними цінами цінувати добро і зло
Я би, отрути не буду я, небо розбурхувати буду
Я буду гнати лабуду і на біду собі добуду
Я біду, я біжу незграбно по калюжах
І в стужу мерзну заслужено на бігу
Буду… я…
А знав, що в цьому місці
Немає простору для віршів і пісень
Що коли був веселий, значить був мені світ тісний
Але, мабуть, не видно за життям повсякденної образи
На моєму обличчі друку, не доведені в печалі
На причалі сподівався, що змиє розпач
Чай, чув, чай, дув на чай і думав про спочатку спочатку
Іду не чую думок, і страх мій подумки чистий,
А в вікнах променисте світло ігристе танцює швидко
І повний світ гранями, і повний заздалегідь
У твоїх очах визнання мені в покарання
Перед зборами стою на холоді, молодий
Чи не треба пеклу?
На льду, надули на дали,
А медалі навіть міддю не дали
Як і для тебе, мені була весна з восени
Коли небо над тобою сіре з просинню
І раптом — промінь світла, як ковток літа
Стеля неба, там де я не був, там так було завжди
Поряд зі щастям бродить біда
Так було в світі завжди
Так буде в світі завжди
За безтурботним літом
Осінь приходить слідом
Поряд зі щастям бродить біда
…Або ще одна мудрість абхазька: «Якщо на небі гримить грім і сяє блискавка,
значить незабаром піде дощ»